Passer le texte de l’article
XII . Козаки Спершу ніхто не вірив , але через два дні Олекса Безик повернувся з дороги з новиною , що в сусіднє село прийшло військо . Там людей били , стріляли й забирали в тюрму , а в іншому селі козаки спалили хати , бо люди не хотіли видати винних . Село охопив страх , і кожен тепер казав , що сидів удома і на гуральні не був . Безик кричав , що він нічого не палив , а сусід кричав , що бачив його там на власні очі . Люди шукали винних , і всі згадали , що поки не було Гущі , у селі був спокій . Хома й Андрій підбивали людей палити , а Гуща й Прокіп забрали панську землю . — А що ? На моє вийшло , — хитав головою дядько Панас . — Хотіли пана в постоли взути , от і взули . Тоді знову з'явився Підпара , якого ніхто не бачив від дня маніфесту . Він ішов селом спокійний , високий і похмурий , і люди дивилися на нього із заздрістю , бо такому нічого не буде , він сидів тихо . Увечері в хаті Підпари зібралися багаті господарі . Підпара говорив повільно , наче рахував гроші . Він казав , що сьогодні бунтарі беруть панське , а завтра візьмуть і їхнє . Нехай громада сама покарає привідців , і тоді війську не буде кого карати . Старий Гаврило сказав , що їх треба розстріляти , і в хаті стало тихо . Тоді староста Максим почепив на груди свій знак і сказав , що відповідає за все сам , бо є наказ . На майдан прийшли всі чоловіки села , а жінки стояли навколо . Маланка не пускала Андрія з дому , але він пішов , і вона пішла за ним . Того , що сталося далі , люди потім не могли забути . Пролилася кров . Підпара і його люди вбили Семена Мажугу , а потім покликали Андрія Волика . Хому шукали , але не знайшли . Андрій кричав , що він ні в чому не винен , і Маланка кричала разом із ним , але їх ніхто не слухав . Потім привели Прокопа , який ішов спокійний , у чистій одежі , як завжди . Він побачив на землі кров , зблід і все зрозумів . — Громада так вирішила ? — спитав він . — Громада . Біля Підпари стояли Олекса Безик , Іван Короткий і навіть дядько Панас . Прибігла Марія з дитиною на руках , упала на коліна і просила змилуватися , бо якби його не обрали , він би в тому не був . Прокіп попрощався з жінкою , сказав їй продати коня і віддати борг сусідові , а потім віддав старості громадські гроші й ключі , усе до копійки . Він уклонився людям на чотири боки і попросив пробачити йому , якщо він кому чим завинив . Того дня на майдані загинуло кілька людей , а Марка Гущі так і не знайшли . Пізно ввечері Маланка ледве дійшла до своєї хати , сіла в темряві на лаву і поклала на коліна руки . У її серці вже не було ні страху , ні жалю . Цілий вік вона сварилася з Андрієм , а тепер Андрія нема . Вона мріяла про землю , а земля , як марево , поманила і зникла . Перед очима в неї стояли Андрієві пальці , які вона знайшла тоді біля машини , і вона ніяк не могла згадати , де їх поховала . Рипнули двері , і в хату тихо ввійшла Гафійка . — Де ти була ? — Марка рятувала . — Утік ? — Утік . — А батька вбили . . . Більше слів не було . За хатою спала холодна земля , а над нею тремтіли зорі . На світанку козаки ввійшли в село .
Précédent Page 11 sur 11 Page 11 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
