Passer le texte de l’article
II . Маланка Удома Маланка була тиха й лагідна , як завжди після церкви . Але Андрій знав , що вона однаково лаятиме його , тільки ласкаво , бо в неділю гріх сваритися . — Найнявся в економії ? — спитала вона , коли знімала миску з полиці . — Дай мені спокій із тією економією , бо в мене тепер інше в голові : Хома каже , що скоро будуватимуть фабрику . — Слухай , слухай Хому , Андрійку , то якраз підемо з торбами по людях . І пішло . Маланка нагадала йому все . Він нічого не заробляє , думає тільки про пиво , а в неї руки висохли від праці ! Вона показувала йому свої руки , чорні й тверді , ніби залізні , а він спершу мовчав і червонів , а потім і сам почав кричати тонким голосом . — Тьху на твою землю , тричі тьху ! Не піду я в землі ритися , бо вона забрала в мене всі сили і пустила на старість голого ! Маланка зблідла від жаху і підняла руки до неба . — Що ти кажеш , нерозумний ? Ставай на коліна і цілуй її , землю святу , бо вона тебе годує , вона тебе й сховає ! Тут до хати вбігла Гафійка і швидко сховала щось за пазуху . Вона була як весняна бджілка , міцна і засмагла , із золотими волосинками на руках , і від її сміху мати одразу заспокоїлася . За обідом Гафійка розповідала новину . Марко Гуща , син старого Гущі , недавно повернувся з Одеси і розказує , що в місті робітники виходили на вулиці , а кіннота їх розганяла . — Кажуть , він сидів у тюрмі за крадіжку , — сказала мати . — Неправда , люди брешуть , він нічого не крав ! — спалахнула Гафійка . — Він не крав , а бунтував людей , бо мені про нього урядник розказував , — сердито втрутився Андрій . — Таким , як він , місце в тюрмі , і не смій із ним ходити ! Тієї хвилини Гафійка нагнулася до печі , і з - за пазухи в неї випала книжка . Дівчина схопила її , почервоніла до сліз і вибігла з хати , а батько здивовано подивився на жінку . Увечері Маланка сиділа сама на призьбі , поклавши чорні руки на коліна , і згадувала своє життя . Батько помер , коли їй було вісім років . У дванадцять вона вже служила в панів . Спершу доглядала свиней , потім мила посуд у покоях , а потім довгі роки варила їсти для челяді . Вона любила землю , город і поле , але мусила все життя працювати на чужих , і ніхто з хазяйських синів не схотів зробити її господинею . Нарешті вона вийшла за Андрія , старого наймита без хати й без землі . На весіллі вона так плакала , ніби вже знала свою долю . Але для Гафійки вона хоче іншої долі . Дочку посватає Прокіп . Він пішов на заробітки в Таврію , щоб заробити на весілля . Восени він пришле старостів . Маланка заплющила очі й побачила зелену леваду над річкою . Гафійка , уже молодиця в хустці , працює в полі й співає . У колисці спить дитина , а Прокіп складає стіжок . А сама Маланка порається на своєму городі , де кожну цибулину вона посадила власними руками . І тоді вона нарешті купить собі червоні чоботи , м'які , як у ковалихи . Про такі чоботи вона мріє вже вісімнадцять років . — Добрий вечір , Маланко ! — це підійшла сусідка , ковалиха . — А я з музик іду . Ваша Гафійка там усе танцює з тим одеським паничем , з Марком Гущею , усе в парі та в парі , як голуб'ята . Маланка солодко всміхнулася , хоч у душі в неї все кипіло , і довго дивилася вслід товстій сусідці . « Яка ти гарна , земле , — думала вона , коли на вулиці вже росли вечірні тіні . — Тільки бідного ти не любиш . Багатого годуєш і одягаєш , а бідного приймаєш лише в могилу . Але ще поділять тебе , земле , ой поділять , і нам теж дадуть » .
Précédent Page 2 sur 11 Page 2 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
