Passer le texte de l’article
IV . Риба і земля Весна того року була суха і вітряна . На городах усе сохло , а хліб у полі не хотів рости . Ціна на борошно раптом піднялася . Маланка щоночі бачила погані сни . А Андрієві снилася фабрика . Часом він схоплювався серед ночі та питав переляканим голосом : — Чуєш , був гудок ? Фабрика гула ? — Тобі в голові гуде , бо ти по ночах товчешся , — бурчала Маланка і вже не могла заснути до ранку . Андрій щодня бігав на руїни і щось там рахував і міряв . Він розпитував людей і сам пускав чутки . А коли ці чутки поверталися до нього , він радів і вірив їм . Звичайну роботу він тепер навіть не шукав . Удома не було що їсти . В одній хаті жили двоє ворогів , які сварилися за кожну дрібницю . Одного вечора Маланка зайшла до хати і завмерла на порозі . На припічку горів вогонь , у горщику щось кипіло . Андрій сидів біля печі весь червоний і дивно всміхався . — Ти рибу вариш ? — спитала вона з таким жахом , ніби в горщику варилося людське м'ясо . Андрій зварив лина , якого спіймав уранці . Це була риба на чотири фунти ! Він не відніс її панам і не продав . А за такого лина можна було взяти добрі гроші й купити хліба . — Здурів ! Він рибу варить ! — кричала Маланка і бігала по хаті , як на пожежі . — Ми пухнемо з голоду , у хаті ні крихти хліба , а він рибу варить ! — Не плач , стара , сідай та їж рибку , — пробував жартувати Андрій . Але жінка тільки побажала , щоб він удавився . Андрій сів їсти й голосно сьорбав юшку , щоб не чути жінчиного голосу . Маланка теж була голодна , і запах свіжої риби мучив її . Але після всього сказаного вона не могла сісти до столу . — Не журися , жінко , бо скоро поставлять фабрику , і тоді я щось зароблю . — Щоб ти так жив , як та фабрика буде ! Андрій глянув у вікно , і раптом йому стало ясно , що фабрики справді не буде і що краще було б продати рибу й купити хліба . Риба одразу втратила смак . Він узяв шапку та вийшов із хати . А мати з дочкою довго мовчки сиділи в темряві . Потім вони разом підійшли до столу і з'їли все до крихти . Вони навіть вилизали миску , як голодні коти . Через кілька днів Маланка вбігла до хати бліда , з руками , брудними від землі , бо саме полола город . — Іди швидше , там міряють ! Пани приїхали і будуть землю ділити між людьми ! Іди , доглянь , щоб нам відрізали ближче до села ! Андрій збирався на пошту і не хотів іти . Але Маланка схопила з припічка качалку і крикнула , що тут йому буде смерть . Він побачив , що вона справді готова його вбити , і пішов за нею . Увечері Маланка повернулася щаслива . Пани ходили по полю і міряли , а вона впала їм у ноги й просила відрізати їй шматок там , де родить пшениця . Вони тільки сміялися : « Іди , бабо , додому , ми не те міряємо » . Але Маланка не дурна , вона все зрозуміла : пани не хочуть казати людям правду , бо тоді всі почнуть битися за кращі шматки . Того вечора вона подала Андрієві вечерю з повагою , як справжньому господареві , а Гафійці вимила голову і сама заплела коси , щоб дочка була не гірша за інших дівчат .
Précédent Page 4 sur 11 Page 4 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
