Passer le texte de l’article
Відтоді Маланка почала готуватися до нового життя . Вона збирала насіння . За роботу в багатих господинь вона просила не грошей , а доброго пшеничного зерна , з кожного яблука вибирала зернятка і сушила на вікні . Іноді на чужому городі вона потай ламала кращу маківку . У хаті з'явилося багато вузликів із насінням . Андрій дивувався , куди вона все це подіне , коли в них є тільки дві грядки . — То вже моя голова в тім , — таємниче всміхалася Маланка і гладила дочку по голові . V . Осінь без весілля Одного вечора Маланка знайшла Гафійку біля дверей . Дівчина стояла бліда , аж чорна , вся тремтіла і не могла сказати ні слова . Саме тоді прийшов Андрій , трохи напідпитку . Він голосно розповів , що до села приїхали урядники й забрали Марка Гущу . — Догрався , — сказав він . — Такого я б за шию та на гілляку , і була б коротка справа . З лави почувся стогін , і Маланка послала Андрія по стару Мар'яну , яка лікувала від переляку . Через два дні Гафійка встала . Але вона схудла , стала сумна й мовчазна і найбільше уникала батька , наче боялася його . Улітку Маланка з Гафійкою жали в людей за кожен дванадцятий сніп . Увечері вони поверталися додому такі втомлені , що падали спати , навіть не повечерявши . І цей короткий сон здавався їм великим щастям . Але врожай був поганий , бо посуха спалила жито . А ті пани , що міряли землю , зникли , і ніхто про них більше нічого не чув . Андрій теж перестав говорити про фабрику . Тим часом по селу пішла чутка про Хому . Він у гніві вбив палицею вола , і пан вигнав його з двору . Тепер Хома ходив без служби та пропивав останню одежу . Одного разу він п'яний зайшов до Андрія . — Ловиш рибку , фабриканте ? Там на твоїй фабриці житимуть сови та ворони , поки вона зовсім не завалиться ! Ну то як , наймаєш Гафійку ? Ні ? Тоді здихай із голоду разом зі своїми ! Він грюкнув дверима , але за хвилину знову просунув у хату своє червоне обличчя і крикнув , щоб Андрій пам'ятав : ще прийде коза до воза . Андрій кинувся до нього з кулаками . Але Маланка його не пустила і засичала , що Хома його покалічить , і як він тоді ходитиме на свою фабрику . Андрій розлютився і спитав , скільки землі їй наміряли її пани . Того вечора він побив Маланку . Потім він довго блукав сірими осінніми полями , аби тільки далі від дому . Гафійка плакала , бо краще пішла б служити , ніж дивитися на все це . Восени повернувся Прокіп . Йому не пощастило на заробітках : він довго хворів у чужих краях і прийшов обідраний , слабий і без грошей . Маланка потай побігла до старої Кандзюбихи і дізналася , що це правда і що про весілля тепер немає мови . Проте Маланка все одно чекала . Двічі вона побілила хату . Гафійка вирізала з паперу нових козаків і квіти й наліпила їх на стіни , а в коморі була схована пляшка горілки , про яку ніхто не знав . Щовечора мати з дочкою сиділи в чистій одежі й прислухалися , чи не загавкають собаки , чи не відчинить хтось двері . Скрізь у селі грали весілля , і Маланка вибігала на поріг , щоб послухати бубон , але до них ніхто не приходив . Ідуть холодні осінні дощі . Брудною дорогою повз хату йдуть заробітчани , мокрі , чорні й нещасні , як журавлі , що відбилися від свого ключа . Андрій і Маланка мовчки дивляться на них у маленьке вікно і сидять у темній хаті , як дві горбаті тіні , і думають про Хомине питання : чи прийде коза до воза ? А мабуть , прийде .
Précédent Page 5 sur 11 Page 5 sur 11 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
