Passer le texte de l’article
I . Закладини Була весна , і в Дрогобичі цвіли каштани . Годинник на ратуші вибив одинадцяту . На розі двох вулиць мулярі ставили новий великий дім . Його власником був Леон Гаммершляґ , один із найбагатших людей міста . Свої гроші він заробив у Бориславі , де з - під землі добували нафту і земний віск . Сьогодні тут було свято закладин , і багаті гості в чорних сурдутах і блискучих циліндрах ходили біля будови . Серед них був і Герман Ґольдкремер , найбагатший пан у всьому Бориславі . Він стояв тихо й похмуро , хоч старався цього не показувати . Леон , навпаки , був веселий і говіркий . Біля нього весь час крутилися гості , а його молода донька Фанні сяяла серед старих багатих пань . — Бенедю , бий у дошку ! — крикнув майстер своєму помічникові . Бенедьо Синиця , худий хлопець на тонких ногах , побіг до паркану , де висіла дошка , і загримів по ній дерев’яними молотками . Так мулярі давали знак , коли починати чи кінчати роботу . Усі люди покинули свої справи й зійшлися біля глибокої ями , де лежав величезний камінь , перший камінь нового дому . Над ямою висіла клітка , а в ній весело скакав щиголь , і ніхто з мулярів не знав , навіщо тут пташка . — А як ми спустимо цей камінь ? — спитав майстер пана будівничого . — На дрюках , — відповів будівничий і глянув на камінь крізь монокль . — Це небезпечно для людей , пане . — Не бійтеся , нікому нічого не буде ! Майстер похитав головою , але більше нічого не сказав . Десять мулярів підняли камінь довгими дрюками над ямою , і коли будівничий крикне « Ну ! » , усі мали разом відскочити . Дев’ятеро встигли , а десятий , Бенедьо , спізнився на одну мить . Важкий камінь вирвав у нього з рук дрюк , і той ударив хлопця в бік . Бенедьо впав на землю , як неживий . Люди кинулися до нього , полили водою й перев’язали рану . Дами охали , а Леон відчув холод у серці . Двоє мулярів понесли Бенедя додому , до старої матері , а на камені лишилися краплі його крові . Тоді гості по черзі спускалися в яму й кидали в отвір на камені золоті та срібні монети . А Леон узяв із клітки щиголя і голосно сказав : — Щоб у цьому домі завжди жили здоров’я , радість і краса , я віддаю духам цього місця живого співака ! Він зв’язав пташці крила червоною ниткою , поклав її на золото й наказав закрити отвір плитою . Леон любив здаватися вільним від забобонів паном , але в душі вірив у прикмети . Аж тут він побачив на камені кров Бенедя , і йому здалося , що духи взяли собі іншу , страшнішу жертву . Він швидко виліз із ями , і на серці в нього стало холодно . Тим часом мулярі сиділи на камінні , пили пиво й мовчали . — Треба зібрати гроші для Бенедя , — сказав майстер , — бо поки він хворий , йому з матір’ю не буде з чого жити . Усі згодилися дати по п’ять крейцарів і попросили помогти й будівничого , бо саме через нього сталося нещастя . Та будівничий тільки розсердився . — Чому я маю платити за кожного дурня ? — крикнув він . — Бо ви найбільше винні ! — відповів один муляр . — Хто це сказав ? Геть із роботи ! — Я сказав , і можу ще раз сказати , — спокійно мовив муляр , узяв свої інструменти , попрощався з товаришами й пішов .
Précédent Page 1 sur 13 Page 1 sur 13 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
