Passer le texte de l’article
Увійшли у церкву . Панна Йосиповна зирк - зирк по церкві — нема пана Уласовича . Вже швидко і вийдуть , а його нема . От вона то почервонїє як мак , то побілїє як полотно : усе , сердешна , боїть ся , щоб він не ввійшов та щоб не потягнув її до шлюбу . Аж ось , тільки що дочитали ся до » во утриє ізбивах « , аж шасть у двері : свашки , сьвітилки , бояре , дружко , піддружий , старости , та усе не прості , усе з панства , у кунтушах , у черкесках , у сукнях таких , що тільки поцмокай ! Ще важнїйш були , чим у нашого поповича , що ́ до хвилозохвиї ходив та , оженившись на нашій дяківнї , у нас у селї попом став . А за таким - то поїздом увійшов і молодий … Хто - ж то такий ? Олена так і затрусила ся , як вздріла , що се не пан сотник конотопський Уласович , а суть пан судденко Халявський Омелянович , кого вона так щиро любила . А старша дружечка мерщій тим репяхом , що ́ відьма дала , та її у спину товк ! та й примовила тихенько : » причепись впять ! « Олена після сього так і згоріла , та промеж народу пропхала ся до пана Халявського , та його за руку сїп ! і каже : » Бери мене ! як хоч , а бери . Коли ж в тебе є друга , то покажи , де вона , а я їй , суцї , тут - же очи видряпаю . То я було обожеволїла , а тепер вмру , коли мене покинеш ! « » Та я - ж за - тим , панночко , і прийшов , щоб з тобою закон приняти ! « сказав пан судденко , та й потяг її за руку до стільця ; а вже піп був поєднаний . Не забарились , проспівали » лозу плодовиту « , окрутили круг стільця , звелїли молодим поцїловатись , вчистили з молодого пів копи , та й відпустили до дому , а сами зостали ся то сьвічки гасити , то що . XII . Смутний і невеселий ходить по хатї пан конотопський сотник , Микита Уласович Забрйоха , урядившись як можно гарнїйш і виголившись чистесенько , і чуб підстригши любесенько . Ходить він по хатї , куди ще з вечера приїхав з Конотопа у село , щоб у - в утренї вінчати ся з панною хорунжівною Йосиповною , як учора домовили ся . Тільки що вдарили в дзвін до утренї , вже він і скочив , і розбудив пана писаря , Пістряка Ригоровича , що ́ покликав його у старші бояре . Поки дзвонили , наше козацтво голило ся , обувало ся , одягало ся , і як вже була пора , то одягнувши нові кримських смушків кожухи , стали виходити . — Та отверзайте , пане Уласович , без преткновения . Приспі бо час . Нуте - ж , нуте ! Пошто над защіпкою глумляєтесь ? Сокрушайте її ; отверзайте врата у сїни . Так комендовав пан Ригорович на пана сотника , що ́ знай маца по дверям , та не відчиня . » Але ! « каже Микита Уласович : » отверзай ти , коли знайдеш . Бач , нема дверей ! « — Чесо ради сиє бисть ? каже пан писар : двері суть на празї , а праг на дверях . Возтягнїть лишень плямку . » Та яка тут у чорта плямка ? Стїна гола , а дверей кат ма . От сам подивись . « Кинувсь пан Пістряк … хап , хап ! мац , мац ! нема дверей , та й плямки не налапа , сама стїна стала перед ними . Шука один , шука — аж употїє ; сварить ся другий і перемінить його , стане скрізь обмацовати , — нема та й нема ! » Що ́ за недобра мати ? Де у гаспида подївали ся двері ? « аж скіглить пан Забрйоха , та з серця аж зубами клаца , бо вже давно у усї дзвони передзвонили .
Précédent Page 46 sur 54 Page 46 sur 54 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
