Passer le texte de l’article
— А бодай вас , пане сотнику ! так заворчав на нього пан Ригорович : іще було упятерить подобало за таковоє злодїяниє … Се вона менї зробила , що я після перепою химери погнав . От - таке злодїяниє ! … » Але , злодїяниє ! « казав пан Забрйоха . » Тобі б усе тільки злодїяниє і робити . Тут тільки трихи та мнихи , а вже обідати пора . Ще чи буде після такого парла дощ чи нї , хто його зна , а що ми голодуємо , так се певно . А що нам суча баба з серця утне який бешкет , так і того треба бояти ся . Звели лишень покинути Явдоху , нехай відпочине після такої банї . Нехай тепер ханьки мне , ми ще доберемо ся до неї . Ходїмо , Прокопе Ригоровичу , до мене . Пазька наварила мудрого борщу . А після обід не буду ськатись , та роскажу тобі , який менї бешкет зробили позавчора у Безверхім хуторі . Ти ще сього не знаєш . « Сказавши сеє , потяг пан Уласович до дому . Прокіп Ригорович наш зоставсь і стоїть мов обпечений . Узяли його думки та гадки , який - то там бешкет зробили пану сотнику у Безверхім хуторі ? Думав , думав , а Явдоху за - тим знай чешуть , аж цурпалки летять ! Далї підняв палець до гори і каже : » Догадавсь ! е , е , е , е ! Сього менї і треба було ! А покиньте , хлопцї , бідну бабу позанапрасно мучити . Пан сотник звелїв було її парити до вечера , а я її помилую . « Повели Явдоху і ледве , ледве живу поволокли її до дому . Народ так і заклекотїв за нею , усе кричачи : » відьма , відьма ! покрала з неба дощі ! « А Ригорович ійде собі та щось дума , а далї і каже : » Такої менї і треба ! … Піддобрюсь до неї ; вона поможе його втопити , а менї винирнути з писарства та на панство . « Та й потяг до пана Микити Уласовича обідати . VI . Смутна і невесела ходила по своїй хатї , проводивши когось від себе і зачинивши двері , конотопська відьма Явдоха Зубиха , після прочуханки , що ́ їй дали край ставка при усїй громадї за чаклованьня . Хто - ж то був у неї тогдї , як усяк її цурав ся , бачивши , що вона є прирожденна відьма , що і у водї з каменюками не тоне , і дощі з неба краде , і мару на людей насила ? Але , хто ! не хто , як наш Прокіп Ригорович Пістряк , конотопський пан писар . Він то , почувши від пана сотника Уласовича , що ́ йому було у Безверхім хуторі від панночки Олени , він зараз узяв на думку , як би то йому свого сотника зовсїм з'їсти . От від обід прийшов до Явдохи , принїс їй усяких гостинцїв і помиривсь з нею , що буцїм се не сам він звелїв її і топити і парити , а що се сам пан сотник вигадав і що буцїм - то хотїв він її до вечера парити , а він вже взяв на свою голову ; і став її пильно прохати , що як би того пана Микиту зовсїм у дурнї пошити : що він отсе у вечері прийде її прохати , щоб Явдоха так зробила , щоб Йосиповна його полюбила і за нього за - між пійшла ; а він як піддасть ся у чаклованьня , так тут його і начинити дурнем , щоб і сотенства відцурав ся , а намісць його та настановити сотником його , Пістряка , і обіщавсь , що тогдї Явдосї своя воля буде чакловати , як і скільки хоче .
Précédent Page 27 sur 54 Page 27 sur 54 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
