Passer le texte de l’article
Наша панночка тільки всміхається . Питають , що він їй подарував , — вона перед ними стеле оксамити та атласи , що від старої пані має , та хвалиться : — Се він мене обдарував ! Чудне панське кохання ! А він на тих сусідочок важким духом дише : — Бодай їх слід запав ! Стара тимчасом розпитує про його , як він собі мається , тай напитала , що в його хутір є . — Дитино моя ! В його хутір є ! — Справді ? — покрикне панночка , зірвавшись з місця . — Де ? Хто казав ? — Та не дуже далеко за містом . Недавно , кажуть , від якоїсь тітки у спадку йому дістався . Тітка була бездітна ; він на її руках і виріс . — Ах , Боже - ж мій , милостивий ! Чому - ж се він мені не похвалився ? Мабуть невеличкий хуторець , нічим гаразд хвалитись . А всеж хутір ! Усеж держава ! Стріла його веселенька , привитала любо , а він радіє . Не знає , що то витають не його , — хуторець витають ! XVI . Об Різдві їх заручили . Гостей - гостей наїхало ! . . Панночка така весела , балаклива ; очі блищать ; водиться з ним попід руки . А він і очей з неї не зведе , — аж спотикається на ході . Гульба точилась до самого світу . Отже , скоро жених і гості з двора , панночка в плач . Плаче та на свою долю нарікає : — Що се я поробила ? Що се я починила ? Та яке моє життя буде вбоге ! На що мене мати на світ породила ! Горенько моє ! Доле моя сирітська ! Стара тим і заручинам не рада , та втішає унучечку , вмовляє : — Чого плакати , моя дитино ? Годіж бо , годі ! — Чому Господь не дав йому панства — багатства ? — викрикне панночка , та так і вмиється слізоньками , по кімнаті бігає , руки заломуючи . — Дитино моя ! Серце моє ! Не плач ! … Не будеш ти багатша від усіх , тай убогою не будеш . Усе , що я маю , все твоє . Вона як кинеться до старої , обіймає , цілує : — Бабусечко моя , матінко ! Дякую вам з душі , з серця ! Аж світ мені піднявся вгору ! Відродили ви мене , рідна матінко ! — Годі вже , годі , а то й я зарумаю ! Отсеж бо ! — промовля стара , тай сама і плаче , і сміється . — Бабусечко , голубочко ! То ви з нами житимете ? — Чогоб то й бажати , та не впадає . Я такеньки міркую : зістанусь я тутечки , у Дубцях , буду вам господарства доглядати , поряджати , а ти у хуторі хазяйствуй … А щож ? Чи там , чи там покинути , — і хазяйство переведеться і впокою душі не матимеш . „ Панське око товар тучить “ , — не дурно сказано . — Добре , добре , бабусю ! Нехай так буде ! … Ах , бабусю ! Ви мене , каже , на світ відродили . — То будь - же в мене веселенька , — не плач ! — Не буду плакати , бабуню , не буду ! Тільки що жених на поріг , панночка до його : — Бабуня нам Дубці дає ! Бабуня Дубці дає ! … Він спокійненько собі й каже , ласкаво їй усміхаючись : — Ти радієш , то й я рад . Я сам дуже люблю Дубці . Тут ми спізнались і покохались … Памятаєш , який був тоді садок зелененький , квітчастий , — як було з тобою похожаємо , говоримо ? А вона йому : — Садок зелененький , садок квітчастий … Ти згадай , серце , які Дубці дохідні ! Молодий аж іздрігнувся , і дивиться на неї , ніби його щось разом здивувало , злякало , у серце вжалило … — Щож ? — питає панночка , — чого на мене дивишся так ? Хіба я що нелюдське сказала ? Хіба же хочеш зі мною хазяйнувати ? І бере йото за руку , сама всміхається любенько . І він усміхнувся : — Тиж моя , каже , хазяєчка кохана !
Précédent Page 9 sur 24 Page 9 sur 24 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
