Passer le texte de l’article
Коли Степан вийшов у коридор , він зазирнув у сусідній кабінет . Там серед п’яної компанії сидів Максим , тепер з вусами . Той тримав на колінах товсту жінку й сміявся . Степан злякався , ніби його спіймали , і швидко повів Зоську звідти . Щоб мати більше грошей , він узяв ще групу в Шкіртресті . На першій же лекції він побачив у залі глузливі Максимові очі . Після лекції Максим , уже п’яний , наздогнав його на вулиці й потяг у лото , бо хотів щось показати . У великій залі люди мовчки дивилися в картки , а голос вигукував числа . У кутку сиділа товста , опухла жінка в знайомій синій сукні , яка раптом хрипко крикнула , що виграла . Це була мусінька , і Максим зло сказав , що вона завжди виграє . Степан мовчки вийшов на вулицю , і все минуле здалося йому поганим сном . Удома він знайшов свій давній запис про те , що його твори надруковані й він тепер летить . Він узяв олівець і написав зверху одне слово : « Дурень » . XII . Люди різні Із журналу довго не було відповіді , і Степан почав сумніватися в собі . Одного разу він читав « Fata morgana » Коцюбинського , щоб вибрати уривок для лекції , і зачитався так , що забув про все . Коли він закінчив , то довго сидів над книжкою й шепотів , що ніколи такого не напише . Потім він пішов до інституту й постояв біля скляних дверей аудиторії . Але він нічого не відчув , бо ці стіни стали йому чужими . Увечері він сказав Зосьці , що вона в нього єдина , бо він зовсім сам у цілому місті . Він більше не міг так жити : тільки кіно й мокрі вулиці . Тоді Зоська придумала хитрий план . Її подруга працює до четвертої , і кімната вдень порожня , тож Степан ніби буде її вчителем . Так у них з’явилися « уроки » двічі на тиждень , у середу й п’ятницю . Того першого дня Зоська стала його коханою . Потім вона розповіла , що це вона кинула йому квітку на студентському вечорі , тільки він її не підняв . Степан обійняв її й подумав , що їх звела сама доля . Того ж дня прийшов лист , що його книжку прийнято до друку й за неї заплатять триста п’ятдесят карбованців . Тепер Степан часто сидів у редакції серед авторів . Спершу він мовчав , а потім уже чув привітне : « А , ось і Радченко ! » Узимку вернувся Вигорський , і вони почали часто пити пиво в одній пивниці . Поет говорив про кінець світу , про щастя й про мистецтво . А Степан слухав і думав , що він дуже розумний . Сам він скаржився , що не може писати . Вигорський тільки махав рукою : припече , то напише . Книжка вийшла в січні , але писати далі Степан не міг . Одного ранку до нього прийшов Борис , тепер у дорогій куртці й з англійськими вусиками . Він уже покинув кафедру й працював інструктором з цукрових буряків . Степан спитав про його дружину , Надійку . Борис сказав , що вона молодець і чудова господиня , а технікум він умовив її покинути . Любов , на його думку , була явищем тимчасовим , а жити треба .
Précédent Page 11 sur 14 Page 11 sur 14 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
