Passer le texte de l’article
VI . Над кручею Того ж вечора Степан пішов до Надійки . Він пішов би до неї після перемоги , тож мусив іти й після поразки . Вона чекала його на розі й радісно говорила про перші лекції в технікумі . А він мовчав , стискав губи , і її сміх був йому нестерпний . Коли вона спитала , що пише Семен , Степан буркнув , що нічого , хоч навіть не прочитав листа . — Ти сьогодні чудний , Степанку , — несміливо сказала вона . — Я піду додому , коли ти мене не любиш . Він смикнув її за руку , сказав , що любить , і повів за собою . У Царському саду пускали феєрверк . Рожеві , сині й золоті вогні летіли в небо . Надійка захоплено дивилася вгору , а він похмуро спитав , чи вона думає , що це для неї пускають . Потім став спиною до вогнів і пішов у темні кущі над кручею . Вона наздогнала його й тихо спитала , чого він такий сердитий . Він раптом обійняв її грубо , зі злістю , як ворога . Надійка спершу хотіла його поцілувати , потім почала відштовхувати , але він не слухав . Того вечора в темряві над кручею він узяв її силою , і вона не змогла його спинити . Потім вони сиділи на лавці над річкою , і Надійка припала обличчям до його колін . Вона тихо спитала , чи любить він її . Степан відповів , що любить і що нема чого питати . Тоді вона голосно заплакала , і він суворо звелів їй перестати . Але вона не могла . Тоді він крикнув , що вона сама винна , і пішов геть , повний злості й туги . Наступні дні Степан рубав із селянами дрова на зиму для Гнідого й розпитував їх про село . Але раптом він зрозумів , що його цікавість нещира , бо село стало йому чуже . Увечері він нарешті прочитав листа від Семена . Товариш писав , що всім думається , ніби Степан поїхав ненадовго . « Тільки я думаю , що ти вже не приїдеш , — писав Семен . — А нас ти скоро забудеш » . « Я не приїду , ніколи не приїду » , — шепнув Степан і назвав себе зрадником . Але швидко він знайшов собі виправдання . Міста ростуть коштом села , і це нормально . А його інститут економічний , тож після нього однаково не їдуть у село . А Надійка була частиною того села , яке він тепер покидав . « Не я , то інший » , — зухвало думав він . Навіть до Левка він тепер не хотів іти , бо Левкова чиста кімната була йому тепер норою сліпого крота . Стипендію йому дали , але тільки вісімнадцять карбованців , а він хотів більше . На лекції він не пішов і цілий день ходив вулицями , дивлячись на вітрини , афіші й тістечка . Біля крамниці одягу спинилася пані в легкій кофтині , від якої пахло паризькими парфумами . Степан довго вдихав цей запах , і ця незнайома жінка стерла в його душі слід Надійки . VII . Мусінька У ці тяжкі дні єдиною розрадою для Степана став Максим , син Гнідих . Це був той самий тихий юнак , що першого вечора дав йому цигарку . Два роки тому Максим закінчив той самий інститут . Тепер він працював бухгалтером у Шкіртресті й мав сто сорок карбованців на місяць . Степан щиро не розумів , чому з такими грошима він не жениться . Максим знітився й сказав , що це справа складна , та чи й треба . Одного вечора він покликав Степана до своєї кімнати , де було багато книжок і п’ять альбомів поштових марок . Максим показав йому золоту каблучку з рубіном і сказав , що це подарунок мамі на день народження . Потім він сказав , що вони прийняли Степана тільки тому , що він сирота . У них не люблять чужих , але кому немає матері , тому треба допомогти .
Précédent Page 6 sur 14 Page 6 sur 14 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
