Passer le texte de l’article
ТІНІ МИНУЛОГО Волинські легенди Тіні минулого . Сірі та понурі стоять скелі на берегах старого Тетерева . Гарні вони весною , коли навколо їх зазеленіють густі чагарники . Лагідно - сумні й не веселі робляться вони на заході сонця і стають такими величними , таємничими і загадковими . Вранці , коли сходить сонце , і його перші проміння продеруться крізь зелені віти і смарагдовий туман густою наміткою здійметься від ріки і вкрив собою скелі , то , здається , шо то стовпилися якісь предвічні лицарі краю , заковані в залізні лати , думають думу свою . Любить їх простий люд і милується ними , бо згідно з прапрадівськими переказами свято вірить , що кождий волинський камінь має разом з своєю минувшиною і свою славну історію , яка є окрасою сучасного , сумного , безнадійного життя . І так склалися довгі низки гарних легенд , в яких розповідається про славну бувальщину , про щастя народу і борців його . Без легенди не могли бути і сірі Тетеревські скелі , а через те й вони вдають свою власну легенду , гарну , старосвіцьку , яку склали ще прапрадіди . Легенда ся набрала чималої популярности в закутках Волині . Тихо переказують її старі діди , наче святу книгу читають … Виникла вона з того , що серед Тегеревських скель вершина одної скелі є іграшкою самої природи Самий верх скелі здіймається вгору щось на аршинів 16 над самою глибокою бистриною , закінчується велетенською , начеб - то людською головою . Природа так штучно утворила своє чудо , що здається , найліпший майстер незміг - би надати такої величавости і краси . Се і є той волинський сфинкс , про якого простий люд творить казки і переказує перекази . Саму - ж скелю прозвали „ Головою Чацького “ . Перекажу дословно сей переказ , як мені самому траплялося чути його . * * * Тиха , ясна , золота осінь … Одного теплого соняшного дня , коли сонце схилялося на захід , я вийшов з міста і подався на берег Тетерева , де стояли човни . Старенький дідок , що весь час заклопотана налагоджував весла , підняв вгору голову і на мене глянули гарні сірі очі , які наче дивувалися , чого я прийшов сюди в той час , як вже вечеріло . За першим словом привітання , він запропонував мені прогулятися на човні . Вечір був гарний і я з охотою згодився . Старенька зігнута постать дідка ще більше зігнулася над веслами , сина борода де кілько раз цікаво поверталася в мій бік , але я , зачарований красою рідного краєвида , мовчав . Мовчав і дідок . Непомітно минали береги з пожовклими чагарниками і враз нас з обох боків оточили скелі , на вершинах яких відбивався крівавий відблиск останього соняшного сяйва . Я захопився їх дикою красою . Дивився з цікавістю , шукаючи очима „ Голови Чацького “ , про яку нераз траплялося чути . Погляд мій зупинився на стрімкій скелі , верх якої нагадував собою голову сфинкса . При глибоких вечірних тінях було видно чорні очі , наче орлинии дзьоб - ніс , і вуси вниз . На верху „ голови “ заріс темний мох , як густа чуприна . — Чи не се буде , часом , голова Чацького ? — спитав я . — Так . Се вона і є , — поспішно відповів дідок . — А може , ви , діду , знаєте що небудь про неї , — питався я . — То розповіли - б і мені ? . .
Précédent Page 1 sur 45 Page 1 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
