Passer le texte de l’article
А в день , хвилі Тетерева повільно гойдали труп „ щасливого “ коханця … „ Рік прожила тоді панна Яніна , замкнувшись від всього світу в своїм палаці . Багато хоробрих лицарів приходило до неї за ласкою і привітом , але вона не всіх вітала , а коли й привітала кого , так кождого ранку після такої привітної ночі , бистрий Тетерів забірав їх грішне і жадаюче тіло . Даючи ласку і втіху иньшім , Яніна немала сього сама і часто тужила за славним козаком Остапом . Але одної темної осінньої ночі в палац постукався якийсь подорожний , обличчя якого було закрите покривалом . Його стрінула панна Яніна . — Я самітний і нещасливий ! — сказав він . — Ти будеш щасливий зі мною , але лиш до ранку , а там ти мусиш вмерти ; чи згоджуєшся на се ? — спиталась Яніна . — Так … Згодний , бо я так прагну сього сліпого щастя … я хочу бути з тобою … * * * Вже світало . Довга осіння ніч сліпого щастя скінчалася і скоро мав прийти сірий день і принести смерть шукаючому щастя … — Випємо за наше спільне щастя ! — сказала Яніна до свого гостя , і разом з міцним вином , дала йому випити отрути . — А потім скажи мені , хто ти єсть , що ховаїш від мене лице своє ? … — Я не боюсь смерти — сказав він , — але чи - ж треба мені вмірати так скоро ? … Я так довго шукав тебе , я так люблю тебе , моя кохана ! . . ти те - ж колись кохала козака Остапа ? ! — сказав він і при тих словах скинув з свого обличчя покривало … То був Остап . Він хотів ще щось казати , але отрута зробила своє діло і він впав мертвим до ніг коханої панни . Так згинув Остап , хоч і славний козак був , — десь аж з Запоріжжя він сюда заїхав на життя . Про нього щей до сього часу якісь казки розказують люде ! . . — Ну , а що - ж сталося з графиньою ? — спитався я . „ А хто його знає ? ! Се вже невідомо і до сього часу . Казали , що вона теж прийняла отруту і пішла на той світ за Остапом … Але все - ж її десь не стало , а палац пустий остався . Слуги з його порозбігались . Одного разу тут польскі конфедерати гуляли , а то й гайдамаки притулок мали , а от зараз , як бачите , в сих руїнах сови та путькала мешкають ! Так закінчив дід Семен , і дивлячись в небо чогось задумався і вже більше не говорив до мене , — видно старовина згадалася йому . Ми сиділи на березі Тетерева . Літня нічка обгортала нас . Сірі туманні скелі смутно вимальовувались на темно - синій тафлі неба , рясно усіяного ясними зірками , а там на горах , таємничо спочивали руїни минулого життя , де спала далека минувшина … 1912 р . , м . Краснопіль , на Волині . „ Дід - Голод “ . Хто про що клопочется а селяне про те , що вони з поля зберуть … Се - ж їх життя на протязі довгої - довгої зими , на протязі провесни й весни зголоднілої . Однак , хоч як ті клопоти голову обсядуть , а думка - фантазія таки робить своє , утворює дивні байки . Позаторік мені , трапилося записати одну таку новітню легенду на Волині . Яке її коріння , нехай там угадують инші — а я подам лише те , що мені баяно в одному волинському селі . Пора була сотужна , саме на провесні . Продавали худобу , та купували хліб , щоб себе прогудувати . А чи добре вродить на полі , — трудно було віщувати …
Précédent Page 32 sur 45 Page 32 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
