Passer le texte de l’article
— Хоч того лицаря ніхто по імені не знає , але діла його пам'ятні . — Так ото сей новий лицар як з'явиться , то закінчить діло старого лицаря , що не стане панів , не буде більш ксьонзів і попів , щоб ядом обдаровували своїх вірних , а весь народ зійдеться друг з другом і спільно буде терпіти горе своє і радість свою , бо початок сьому вже зробив мужицький лицар і панська панянка . „ А на самій могилі з давних - давнин , що - весни збіраються дівки та парубки на їгрища . Тут вони „ довгі лози “ водять , „ черника - горобчика “ грають і купайла вбірають та на річку носять . Ви , певне , вже бачили , що там і річка недалеко ? . . На Юрія святого там чоловіки з жінками гуляють , мало не до самої півночі . Гарні се їгрища і не грішні , бо стародавні … А то була ще пісня і про самого лицаря , але я її щось не можу пригадати як слід , а через - те і вибачайте мені старому , що мушу кінчати свою казку . Одно тільки скажу ще , що ота могила зовсім не називається в нас могилою , а через - те як ви питалися , то ніхто і не сказав нічого . В нас вона Дівич - Гора називається , бо там спочиває дівоча зрада , а дівки саму гору насипали “ … Дід Пархом скінчив свою „ казку “ і , журно схиливши на груди свою сиву голову , щось думав про себе . Потім встав і нежданно сказав . „ Се я розказав не від себе , а те , що від діда свого чув , а дід від прадіда , — а той все добре знав . Тепер такі часи настають , що може то все ще й справдиться . Може ще й лицар буде , хто се може знати ? . . А зараз годі мені розбалакувати тут . Піду я до своєї церкви , та подзвоню в дзвоника , щоб люди знали що варта є . На добраніч ! “ — Сказав дід Пархом і помалу вийшов хати . Вже перед тим , як лягти до ліжка , я почув маленького дзвоника : „ дінь , дінь , дон ! дінь , дінь , дон ! “ То дзвонив дід Пархом , щоб все село знало „ що варта є “ … 1914 р . 2 вересня . м . Житомир . Великодні дзвони . Тиха весняна ніч злетіла на землю . Темне , глибоке , як безодня , небо , здавалося , тремтіло в небесних огнях . Тисячі зірок мирихтіли , сиплючі своє сяйво на оновлену весною землю . Земля не спала , — не спали віти на деревах і молоде зелене листячко не зворухалось у врочистій тиші святої ночі . Але , ось , з старенької дзвіниці , як перший птах з гнізда , вирвався звук дзвону . Тихо пролетів він між садами і , зворохнувши молоде листя , вдарився крильми в чисті , вимиті віконця хаток і полетів все далі й далі , ген аж на свіжі поля , де , єднаючись з духом землі , здіймався аж високого неба і зникав між далекими зорями . Один за другим , не поспішаючись , вилітали звуки із стародавнього дзвону , і зворухали тихий спокій святої ночі .
Précédent Page 7 sur 45 Page 7 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
