Passer le texte de l’article
Я тільки що заснув , як задзвонив дзвоник і розбудив мене . Я встав і пішов оглянути церкву — пам'ятник на козацьких могилах . Хрест на могилі Журавлисі , наче привид страшний , стояв з розкинутими на два боки руками - перехрестям . Стояв і думав щось вічне … Мені здавалося , що душі страдників - лицарів незримими тінями вітають вгорі над землею , і голосять разом з холодними осінніми вітрами … … Од'їзжаючи від козацьких могил , я думав сам собі , що се є найсвятійше місце цілої Волині , коли не всієї України . Але , разом з тим , було боляче , що тут сидять московські манахи і впорядковують своє господавствечко , розраховуючи на добрий пожиток , який може бути від козацької усипальниці . Одно тільки що тішило мене , не та любов простого люду , яка жиє в споминах рідного минулого . Тільки та любов кріпка , як криця , і не переможна , коли вона йде від чистого народнього серця . — Так думалось мені . Дядько Трохим байдуже , як і вчора , поганяв свої коненята , а я сидів і з думками та гадкими все далі од'їзжав від того місця — „ де козаки сплять “ . 1911 р . , 10 вересня . М - ко Краснопіль , на Волині . Зрада . Давно , дуже давно сталось се страшне діло , але пам'ять про нього ще довго житиме серед людей Землі Болохівської . В тихих надтетеревських селах знайдеться ще не один старий дідусь , який залюбки розповість про сю страшну пригоду , що колись була … Тоді ще старий Тетерев був славною рікою , а не тим , чим він зараз став . Часи змінилися і люде не ті стали . Коли на Україні польські пани взяли волю під замок , то люде , неможучи далі стерпіти знущання над собою , стали в чагарниках помсту гартувати , а в темного ліса поради шукати . На Україні стався великий гомін трівоги , який голосно відгукнувся в землі Болохівській і там з'явилися гайдамаки , местники за народні кривди . З радістю переказували люде з села в село всякі новини про гайдамацькі діла , з великим страхом і злобою говорили про них польські пани і гуртовалися в Кодні , щоб боротися з гайдамацтвом . Як вони мали боротися , то сього й самі не знали , бо ніхто з них не знав , де саме знаходяться гайдамацькі гульбища ? На селах люде хоч і знали , але мовчали , ніхто ніякою силою не міг їх заставити сказати де вони . Се була таємниця змучених неволею людей , яку свято зберігали тетерівські багнища та болохівські ліси . А гайдамацьке гульбище знайшло собі захист там , де й панська нога ще не ступала . Серед широкого простору лісів , серед багнищ та бездонних прірв на Тетереві , де зараз с . Волосівка , що біля Чуднова , був невеличний острів , на якому замешкали гайдамаки . Навколо їх були пустельні нетрі та шелест очеретів . На самім острові , де зараз стоїть стародавня деревляна волосівська церква , понуро росли кремезні дуби й липи , стояли похилені кучеряві верби , струнко тягнулися до неба високі тополі і ясокори . Особливо високий був один ясен , з якого як на долоні було видно старий Чуднів — на північ і Краснопіль — на південь . Гайдамаки з сього ясена часто дивилися на битий шлях , що тягнувся через подільські лани до волинських лісів , боючись , щоб часом конфедерати не пронюхали і несподівано не наскочили . Осілися тут гайдамаки з саміми певними замірами , що як прийдуть Зелені Свята , то в них сили назбірається настільки , що вони підуть самі на Кодню і Бердичів , а зараз , поким що , вони обмежувалися тим , що нападали на панські дворища від самого Звягіля аж до Радомишля і мали велику удачу .
Précédent Page 16 sur 45 Page 16 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
