Passer le texte de l’article
Старі люде вірять , що гайдамаки ще колись воскреснуть і встануть до великої боротьби за остаточне визволення народа і знищать зрадництво серед себе . А до того часу , як кажуть старі люде , що року коло цвинтаря , над самим Тетеревом в зелених вербах буде чутись тужливе ридання душі зрадника , яка карається серед земного життя . Молодь такім казкам , звичайно , не вірить , але для старих людей се є свята правда , що повстала з минулого життя . м . Житомир , на Волині . 1914 року , 20 квітня . „ Чудо віри “ . „ Ой , зійшла зоря вечіровая , Над Почаївом стала , Он , вийшло , вийшло військо турецьке , Як та чорна хмара … “ ( Лірницька пісня ) . Сонце тільки що зійшло , як я вже вибрався в дорогу на Почаїв . Дядько Трохим , що вже раз возив мене на козацькі могили під Берестечком , охоче згодився повезти мене й туди , де „ Матір - Божа чудеса з'являє … “ Сонце озолочувало своїм злотним промінням розкидані гайочки по полях і верхівля Авратинських гір , які довгою визкою простяглись ліворуч дороги , по якій я їхав … На душі було так легко й спокійно , наче ніколи не було горя й клопоту . Біленькі , легесенькі ниточкі „ бабиного літа “ повільно снувалися в повітрі і встеляли сірі стерні , а в низинах гір димивсь поранковий блідо - срібний туман . Гордо підносила вгору свою конусовидну вершину „ Божа Гора “ , на якій пишалися золотом вкриті березки , ясени та дуби . На роздоріжжі , де перехрещувались дві дороги , стояли придорожні хрести з деревляними з'ображенями розпятого Спасителя , а під хрестами шелестіли сухими голівками безсмертники , які насадила рука віруючої бабусі того села , до якого належала та земля , де стоїть „ громадська хвигура “ . Коні бігли весело і бадьоро , віз торохтів , як навіжений , а дядько Трохим поганяв — „ гуйт ! . . гуйта ! . . “ — і чогось всміхався сам до себе . Стрівалися подорожні люди , які вітали нас місцевим привітом : — Слава Богу ! — На віки Богу слава ! — відповідали ми й їхали далі . — До Почаїва ? — чулося за ними питання . — Так , так ! . , до Почаїва , — відповідали ми зацікавленим . — Зараз сюди мало хто їздить … Погромлено все … — чулося десь далеко за нами . Ми вже більш не відповідали нічого . Тільки дядько Трохим ще якийсь час озирався вслід подорожнього , а потім повертавсь до коней і гукав ; „ Гуйт ! . . гуйта ! . . віста гніда ! . . “ Далеко впереді , над синьою смугою лісів щось заблищало в небі , наче друге сонце . Я спитався : — Подивіться - но , Трохиме , що там так сяє ? . . Трохим підвів голову , приклав до очей зігнуту долоню , подивився туди , куди я показував і сказав : — Та тож манастир на горі Почаївській … Золота баня так палає , горить святим огнем … Вона завжди так , навіть в хмурні дні . — Ну , а далеко ще до Почаїва ? — Та , чимало … верстов з двадцять … — Ого ! . . І так далеко ї видно ? — Видно … Отак , як бачите … Під'їздили до одної „ громадської хвигури “ , на перехрестній дорозі , під якою сидів старий лірник з лірою . Незрячими очима він дивився на дорогу і , приграючи на своїй лірі , співав відомої тут пісні „ Ой зійшла зоря вечіровая “ … Ми зупинилися . Дід перестав співати і став прислухатися . — Куди йдете , старче Божий ? — спитався я його . — На Почаїв шкандибаю , люде добрі , — відпов в лірник . — А звідки ви самі , діду ? — З Червоної , що під Бердичовом . — Ого ! . . Довго вам прийшлося шкандибати сюди , напевне , що стомилися ?
Précédent Page 21 sur 45 Page 21 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
