Passer le texte de l’article
Тоді можна брати золота стільки , скільки душа забажає , але щоб не спізнитися , — бо як заспіває третій півень , то враз в печері з'явиться чорна пані , а всі двері замкнуться на віки … Тоді , звичайна річ , що той , хто пішов за скарбами , назад вже не вернеться … „ Ще кажуть , що начеб - то на дні сього колодязя , лежить ціла гора людських кістяків , які в ночі перед провідною суботою відживають , вилазять на землю і оплакують ту лиху ходину , що завела їх сюди за тіми скарбами “ … Казка , як видно , була тут загально відома . Отже мене зацікавило в ній одно , чи вірить в неї молодь ? Але на моє запитання , парубок тільки махнув рукою і сказав : — А на що здалися ті скарби , якіх ніхто ніколи не бачив ? ! Ось , булоб добре , колиб хоч яку небудь роботу знайти . Землі немає , та й живи як хоч . — А що ж ви тут робите ? … З чого жиєте ? — спитався я його . — Сам я коваль , але робити зараз не маю що , а до панів не наймаюся , бо платять зле … Я коваль мужицький і для мужиків тільки й робив . Зараз чекаю кінця війни , та й думаю в Канаду виїхати . В Канаді є мій перевешній брат , якому добре жиється навіть без усякого ремества . А тут б'єшся - побиваєшся на всі боки , а добра немає ні за тобою , ні перед тобою . — Сказав він . Він ще з хвилину постояв коло мене , а далі скинув шапку і попрощався : — Бувайте здорові ! … — Ідіть щасливо ! — відповів я . Він пішов кудись вниз , а я стояв і , дивлячись на руїну мурованої башти , думав про себе , що тільки сей один безмовний свідок минулої слави знає те , що „ колись було “ … 1917 р . , Жовтень , м . Чуднів , на Волині . Сліпе щастя . Ми сиділи над старим Тетеревом : я і мій душевний друг і проважатий по всіх закутках Волинської землі , старий дід Семен . Славний він був дідок і набожний : про старовину чудесно розказував , казок багато знав . Бувало в зімові довгі вечорі , сидимо в затишній теплій хаті і при світі світла , під спокійний шумок самовару , слухаєш оті оповідання і милуєшся чарами минулого … Літом ми ходили по Волині . Бувало без спочивку сповигали з палацу в палац , та з монастиря в монастирь і так заучували минувшину нашого краю . Одного разу , проходивши весь день серед руїн палацу князів Сангушок , ми добились до рідного Тетерева і спокійно спочивали . Спочиваючи лежали мої альбоми з старовинними річами для музею , а поруч їх лежали і ми … Вже сутеніло . Було тихо навколо , а тільки старий Тетерів щось таємно гомонів , неначеб - то сердився на когось за якісь кривди , або проклинав щось , то тихо - тихо заспокоював себе в своїм горі . За річкою , проти нас , на другому боці , на верху самої найвищої гори , на тафлі рожевого вечірового неба , різкими очертами таємничо вимальовувались камяні руїни якогось палацу . — Чи ви , часом , но знаїте що то за руїни ? — спитавсь я в діда Семена . Старий дід Семен піднів голову глянув в той бік де чорніли руїни і сказав : — Прожив я на світі не мало , хоч і самого діла не приходилось видати , то від старих людей траплялося багато чого чувати про сі руїни . Я знаю про них один переказ . — А ви можете мені його розказати ?
Précédent Page 30 sur 45 Page 30 sur 45 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
