Passer le texte de l’article
Торохтів віз , і з лісу виїхав селянин Черепаха , підстьобуючи свого коня Володьку . „ Чи не треба когось одвезти на станцію ? “ сказав селянин Черепаха . „ Я саме їхав по горілку , та коли ото проїжджав повз отой бовдур , що з нього балакає на майдані , то й прочув , що не треба пити горілку , бо здорово шкодить на печінки . То я й завернув сюди — лучче , думаю , замість пити одвезу когось на станцію “ . Селянин Черепаха спинив воза , випріг вірного коня Володьку і пустив його пастись . Сам він сів на траву і попрохав у древонасадця махорки . „ Нехай попасеться Володька “ , сказав він гуманно , „ а тоді вже й поїдемо . Ще й не пора їхати “ . „ Альцесто ! “ раптом сказав Перебийніс . „ Ви не повірили мені , коли я казав про гармонійність і плановість всього вашого життя і вашої подорожи в Слобожанську Швайцарію . Подивіться ж навколо себе : от тут на траві зібралися всі , кого привелося вам зустрічати підчас вашої подорожи : от безпритульний велетенко , от добрий древонасадець , от селянин Черепаха , от його вірний кінь Володька і от перед вами я , студент Орест Перебийніс , якого ви ще так недавно називали своїм спасителем “ . Перебийніс замовк , і шелест промайнув по кущах , наче десь за ними причаїлася легендарна баба , химерний витвір нашої уяви , потенціяльна перша жінка доброго древонасадця . На мить здалося , ніби в повітрі запахло печеним буряком і конопляною олією , а на тихій воді озера , мов горошок на бабиній спідниці , лежало кругле латаття . Уже древонасадець схопився на ноги й кинувся по берданку , як шелест знову вщух , і вітер розвіяв аромат печеного буряку . Альцеста підвелася в човні , горда й розгнівана , мов ерехтейська богиня . „ Яка ціна вашій мізерній філософії ? “ проказала вона розміреним тоном смертельної зневаги . „ Ви кажете , що зібралися тут на цій траві всі , кого я зустрічала в своїй останній , в своїй нещасливій подорожі . Коротка ваша пам'ять , синьоре студенте Перебийносе , і боюся я , що не подолаєте ви інтегралів і не зможете будувати нове , щасливе життя . „ Де ж доктор Леонардо ? Ви забули про нього ! „ Ах , я готова навіть простити йому , що він не доктор Леонардо Пацці , а якийсь невідомий еспанець дон Хозе Перейра . Любов не знає націй і для любови немає ні італійців , ні еспанців . „ Леонардо , де ти ? Леонардо , я люблю тебе й тільки тебе ! Леонардо , мій коханий , де ти ? “ Альцеста тихо схилилася над човном і заплакала . Ніхто не сказав ні слова , всі сиділи тихо й нерушимо . Навіть кінь Володька перестав рвати траву , підняв голову і , здавалося , прислухався . „ Селянине Черепахо “ , промовила Альцеста , стримуючи ридання , „ запряжіть свого вірного коня Володьку і одвезіть мене на станцію “ . Черепаха тихо підвівся і підійшов до коня . Знову шелест шугнув кушами , кінь злякано заіржав і кинувся в бік , кущі розсунулися , і з кущів вийшов доктор Леонардо . XVI Він весь був обсипаний тирсою , ішов поволі і затуляв собі обличчя останнім номером італійської газети „ Воче Дель Пополо “ . Поволі , не кажучи ні слова , він підійшов до Альцести і одтулив своє обличчя . „ Альцесто “ , сказав він слабким , далеким голосом , „ ти покликала мене і я прийшов “ . Альцеста як заніміла дивилася на нього . Так , це був він , виснажений , стомлений , блідий , як привид , обсипаний тирсою , з перебитим носом , але це був доктор Леонардо ; живий і коханий , він стояв перед нею .
Précédent Page 29 sur 32 Page 29 sur 32 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
