Passer le texte de l’article
Весілля було тут , у селі . А на другий день після вінчання Янка випила отруту і померла . Її поховали в білій весільній сукні , у склепі біля костелу . Тоді в село приїхав Станіслав і став органістом . Сорок два роки він доглядав Янчину могилу : щовесни садив квіти , а взимку чистив сніг . Щоранку він молився біля склепу без шапки , і люди казали : « За душу білої панни молиться » . XIII . Біла панна Біла панна була духом Янки . Колись , ще до Станіслава , вона майже щоночі ходила біля костелу , і її бачив навіть сам ксьондз . Але коли Станіслав уперше заграв на органі , біла панна зникла , і більше її ніхто не бачив . Та цієї осені люди почали шепотіти , що біла панна знову з’явилася біля органа . Казали , що вона сказала Станіславові , що скоро забере його до себе . Сам Станіслав нікому нічого не казав , але він став дуже тихий . І ось прийшла Різдвяна ніч . Задзвонили дзвони , і всі пішли до костелу , де Станіслав уже давно був біля свого органа . На душі в нього було тихо і світло . Він приніс великий аркуш паперу з новою колядкою . Почалася служба : горіли свічки , грав орган , співали люди . Потім ксьондз зупинився , і всі стали на коліна . Заграв орган , і Станіслав заспівав нову колядку . Такої музики люди ще ніколи не чули . Здавалося , що співали старі стіни , свічки і вся земля . Люди слухали , і в кожного плакало серце , бо в цій музиці була вся душа Станіслава : його кохання , його смуток і його віра . Аж раптом музика змінилася і стала тривожною і дикою . Струни рвалися , труби кричали , і здавалося , що стіни костелу тремтять . Люди злякано встали . — Швидше на хори ! — крикнув ксьондз . — З ним щось сталося ! Хтось побіг сходами нагору , але назустріч уже спускався блідий служка . — Там біла панна ! — тихо сказав він . Ксьондз пішов на хори , а всі в костелі мовчки чекали . Через пів години ксьондз спустився , і в руках він тримав аркуш з останньою колядкою Станіслава . За ним два чоловіки несли мертвого органіста . Служка розповідав : — Коли він заспівав нову колядку , його обличчя стало як у святого , і в очах були сльози . І раптом перед ним з’явилася біла панна . Він увесь затремтів , і руки самі заграли щось страшне . Потім панна нахилилася над ним , і він упав . Панна зникла , а орган сам грав і розривався . Люди підходили до мертвого Станіслава і бачили , що обличчя в нього спокійне і він усміхається . Потім вони мовчки виходили з костелу . А потім у церкві задзвонив великий дзвін , і село почало колядувати .
Précédent Page 9 sur 9 Page 9 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
