Passer le texte de l’article
Оксана . Се ще также звичай ! Нехай йому аби - що ! не піду ! Степан ( понуро ) . Як хочеш , тілько ти нас тим загубиш . Оксана . Таке вигадуєш ! Степан . Ба , ти не знаєш , які тут люде мстиві … За зневагу старий боярин візьме , як не вийдеш , а він же думний дяк , він має силу — он син його ще молодий , — вже стольник ; він оклепає нас перед царем , а там уже й готове « слово й діло » . Оксана . Ти не жартуєш ? Степан ( ще понуріше ) . Як тобі здається ? Оксана ( з жахом ) . Степане , та куди ж се ми попались ? Та се ж якась неволя бусурменська ? Степан . Я й не казав тобі , що тута воля . Та як би ми не гнули тута спини , то на Україні либонь зігнули б у три погибелі родину нашу московські воєводи … Ось ти млієш з огиди , що тебе якийсь там дід торкне губами , а як я повинен « холопом Стьопкою » себе взивати та руки цілувати як невільник , то се нічого ? Оксана . Боже мій … Степане ! Хто ж каже , що нічого ? Степан . От же бачиш … Та що я тут розвожуся ? Там дяк мене чекає . То кажи , Оксано , ти вийдеш ? Оксана . Я не знаю … Мати ( виходить з кімнати ) Вийди , доню , голубонько ! І я тебе прошу ! Не дай мені старій на очі бачить Степанової згуби ! Ганна . Ой сестричко ! як би ти знала , що за лютий дід отой боярин ! . . Я тебе благаю ! Сестриченько ! не загуби ж ти нас ( ридаючи , кидається до Оксани ) . Оксана ( до Ганни , холодно , якось над міру спокійно ) . Я вийду . Дай мені московське вбрання . ( Ганна кидається до скрині ) . А ви , матусю , наготуйте меду . Іди , Степане , бав тим часом гості . ( Степан , похиливши голову , виходить ) . ( Оксана , бліда як смерть , здіймає з голови кораблика ) . III . Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім дому . Степан . ( уводить гостя козака ) . Ось тута поговорим , пане - брате , бо , знаєшь , там … тут буде захистніше . ( Оглядає сіни через двер і потім замикає двері на замок і зачиняє вікна . Сідає з гостем далі від дверей . Розмова ведеться не голосно ) . Великі чиняться там кривди , кажеш ? Гість . Та там такі напасті , що крий Боже ! І просвітку нікому не дають московські посіпаки ! Все нам в очі Тією присягою тичуть … Степан Правда , що присяга таки велика річ . Гість . ( Голосніше ) . Чому - ж вони сами забули Бога ? ! Степан . Помалу , пане - брате , ще підслуха який слуга . Гість . Та правда … я й забув … ( тихше ) . Ми присяги не хочемо ламати , але нехай же царь нас оборонить від тої галичі . Степан . То трудна справа . Адже когось він там держати мусить для нагляду , а всі ті воєводи один від одного не ліпші . Звісно , за ними й инші всі порозпускались … Гість . Послав би царь з українців кого , в Москві - ж тут є такі , от хоч би й ти , що здавна і цареві служать вірне , і рідний звичай вміють шанувати . Степан . Нас не пошлють … Гість . Чому ? Степан . Бо нам не вірять . Гість . Отак ! Та ви ж тут наче всі у ласці . Степан . То тут , на очах , а з очей спустити нас надовго не зважаться . Так , часом , не надовго послами посилають , і не самих , а вкупі з москалями … Щоб воєводами ж настановити , того не буде - й зроду ! Гість . Не здивуйте - ж , як ми відкинемось до Дорошенка ! Степан ( Робить рух рукою , мов хоче гостеві затулити вуста ) . Крий Боже , пане - брате , що ти кажеш ?
Précédent Page 9 sur 25 Page 9 sur 25 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
