Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
— Яке діло ? А знаєш ти , хто я такий ? Солдат зробив сердите обличчя і заспівав . Він співав , що його звуть Лихий , що він хоробрий вояка і може порубати писаря , як капусту . Потім він поставив Тетяну поруч з паничем , як солдатів у строю . — Ну , хто ти ? Відповідай ! — крикнув він Финтикові . — Я поліцейський писар , — відповів той тремтячим голосом . — Я зайшов до сусідки для дружньої розмови . — А ти що скажеш ? — спитав солдат Тетяну . Але Тетяна не злякалася . Вона взяла руки в боки і відповіла йому піснею : « Ой служивий , ой служивий , не тобі питати , А я жінка не такая , щоб все розказати » . Вона співала , що вона тут хазяйка , а він тільки перехожий . Він прийшов до чужої хати , як злодій , і не йому тут командувати . Солдат весело засміявся . — Добре , добре , хазяєчко , твоя правда ! У чужий монастир зі своїм статутом не ходять . IV . Солдат і писар — Отож , — сказала Тетяна . — Ми не знаємо , що ти за чоловік , і шануємо тебе тільки за мундир . Адже солдатів роблять не на те , щоб вони кривдили своїх людей . — А на те , щоб захищати вас , мужиків , від ворогів ! — сказав солдат . — А ви мусите нас поважати і нічого для нас не жаліти . — Нас , мужиків ! — засміялася Тетяна . — А ти великий пан ? Ти теж був мужиком , поки тобі не поголили лоба і не вдягли на тебе мундир . Якби я не була жінкою , може , з мене був би кращий солдат , ніж ти . — Оце молодиця ! — сказав солдат і повернувся до Финтика . — А ти , паничу , чого не йдеш у військо ? Не соромно тобі , молодому і здоровому , день і ніч сидіти в чорнилі та гризти пера ? Писарем ти ніколи не дослужишся до великого чину . — Чому ж ? — образився Финтик . — За відзнаку можна дістати і чин . — За відзнаку ? А чим може відзначитися писар ? Хіба тим , що не поставить на папері кляксу ? — У тисяча вісімсот дванадцятому році , — гордо сказав Финтик , — коли Бонапарт напав на нас , я хотів піти в ополчення . Але батько й мати так плакали , що трохи не осліпли від сліз . — Які дбайливі батьки ! — засміявся солдат . — А що ти тут робиш , коли хазяїна нема вдома ? — Я приїхав у відпустку до матінки , а сюди заходжу , то єсть , від нудьги . — Дивись , щоб від нудьги не вийшло якоїсь біди . — Не турбуйся , пане служивий , — сказала Тетяна . — Я знаю , на що ти натякаєш , але нічого тут нема . Чоловіка вже третій місяць нема вдома , а я живу чесно . — Та я нічого поганого й не думаю , — позіхнув солдат . — Хазяйко , а є в тебе що повечеряти ? — Їй - богу , нема . Я живу сама , і мені багато не треба . — Ну , то дай хоч чарку горілки ! — Горілки ? Цур їй ! Я й не пам'ятаю , коли вона була в моїй хаті . — То де мені спати ? Я втомився за день , і мені смерть як спати хочеться . — Отам , за піччю , бо більше ніде . Солдат зняв сумку і тесак , повісив їх на стіну , а рушницю поставив під стіною . « Я вас підстережу » , — подумав він . — Бувайте , добрі люди ! — сказав він уголос і пішов за піч .
Précédent Page 3 sur 9 Page 3 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.