Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
Тоді солдат узяв їх обох за руки і тихо сказав : — Признаюся вам : я колдун . Він сказав це слово по - своєму , і Тетяна його не зрозуміла . — Що це таке , колдун ? — Чарівник , чародій . Що захочу , те зроблю , і що скажу , те й з'явиться . Михайло і Тетяна вирвали руки і відступили , а солдат засміявся . — Чого ви злякалися ? Зла я не роблю , бо мені не можна . Я можу робити тільки добро . — А чи не з нечистою силою ти знаєшся ? — спитав Михайло . — Яке вам діло ? Нічого страшного ви не побачите . Михайло підморгнув жінці , бо він не вірив москалеві . — Я нічого не боюся . — І я , — сказала Тетяна . — Коли вже москаля не боюся , то решта мені байдуже . Солдат дістав шомпол , помахав ним над головою і зробив у повітрі всякі знаки . Потім заспівав , що він командує чортами і самим сатаною , а сатана служить йому , як маленьке цуценя . — Заплющте праве око і скажіть голосно : « Шнапс ! » — Шнапс ! — разом крикнули чоловік і жінка . — От і все . Іди , хазяйко , в той куток , і там знайдеш пляшку славної запіканки . Неси її сюди , і чарку теж . Тетяна пішла в куток , знайшла свою пляшку і скрикнула , ніби з переляку : — Ох , чоловіче ! Тут справді стоїть пляшка з горілкою ! Солдат налив , випив за здоров'я хазяїв і подав чарку Михайлові . — Жінко , мені щось моторошно , — сказав той . — Пити чи не пити ? — Як хочеш . Служивий випив , і з ним нічого не сталося . — Але перехрести спершу ! — додала Тетяна . — А можна перехрестити ? — спитав Михайло солдата . — Не тільки можна , а й треба . Михайло перехрестив чарку і випив , і очі в нього стали круглі . — О ! Я зроду не пив такої міцної ! Налий іще ! VII . Рушниця , що не стріляла Після третьої чарки Михайло повеселішав . — Служивий ! А твоя рушниця стріляє ? — Нащо ж солдатові рушниця , яка не стріляє ? А тобі що ? — Бо і я вмію влучно стріляти ! Ще покійний батько вчив мене , коли я був маленький . — Ну , то вистріль з моєї , — сказав солдат і зарядив рушницю . — Чорт вам дав таку забаву ! — розсердилася Тетяна . — Вікна повибиваєте і стіни подірявите ! — Не бійся , все буде ціле . Подай - но вугілля . Солдат узяв вуглину , підійшов до печі і намалював ціль просто на заслоні . Тетяна похолола , бо там , за заслоною , лежав Финтик ! « Ох , горе мені ! — подумала вона . — Пропаде панич , і я буду винна в його смерті » . Поки чоловіки дивилися на ціль , вона швидко помазала кремінь у рушниці лоєм зі свічки і поклала рушницю на місце . — Ви бог зна що надумали , — сказала вона . — Уночі в хаті стріляти ! Як не вистрелить за три рази , то більше й не пробуйте . — За три рази ? — засміявся Михайло . — Я за один раз так стрельну , що горщики з полиці полетять ! — Слухай , хазяїне , — сказав солдат . — Я скажу « раз , два , три » , а на слово « три » ти стріляй ! Михайло прицілився , а солдат почав рахувати : — Раз , два , три ! Клац ! Вогню нема . Тетяна засміялася , а солдат зареготав . — Хай тепер жінка рахує , — сказав солдат . — Раз , два , три ! — сказала Тетяна . Клац ! І знову нічого . — Та ну тебе до біса , москалю ! — розсердився Михайло . — Це твоя штука . Нащо ти зачарував рушницю ? — Мені яке діло її чарувати ? Дай , я підсиплю пороху . — Не треба ! — злякано сказала Тетяна . — Ще розірве рушницю і когось поранить .
Précédent Page 5 sur 9 Page 5 sur 9 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.