Passer le texte de l’article
Наробили колись Шведи Великої слави : Утікали з Мазепою В Бендери з Полтави , А за ними й Гордієнко . . . Нарадила мати , Як пшениченьку пожати , Полтаву достати . Ой пожали б як - би були Одностайне стали , Та з хвастовським полковником Гетьмана єднали . . . Не стреміли б списи в стрісі У Петра у свата , Не втікали б із Хортиці Славні небожата , Не спиняв би іх Прилуцький Полковник поганий . . . Не плакала б Матір Божа В Криму за Украйну . Як мандрували день і ніч , Як покидали Запорозці Великий Луг і матір Січ , Взяли з собою Матір Божу , А більш нічого не взяли , І в Крим до хана понесли На нове горе - Запорожжя . Заступила чорна хмара Та білую хмару , Опанував Запорожцем Поганий Татарин . Хоч позволив хан на пісках Новим кошем стати , Та заказав Запорозцям Церкву будувати . У наметі поставили Образ Пресвятої І крадькома молилися . Боже мій з тобою . Мій краю прекрасний , розкошний , багатий ! Хто тебе не мучив ? . . . Як - би розсказать Про якого - небудь одного магната Історію - правду , то перелякать Саме б пекло можно ; а Данта старого Полупанком нашим можно здивувать . І все то те лихо все кажуть од Бога ! Чи вже ж ёму любо людей мордувать І надто убогу мою Україну ! ! . . . Що вона зробила ? За що вона гине ? За що її діти в кайданах мовчать ! ? . . . Розсказали кобзарі нам Про войни і чвари , Про тяжкеє лихоліття , Про лютиї кари , Що Ляхи нам завдавали , — Про все розсказали . Що ж діялось по Шведчині ? — То й вони злякались : Оніміли з переляку Сліпі небораки . От - так її воєводи , Петрові собаки , Рвали , гризли . . . і з - далека Запорозці чули , Як дзвонили у Глухові , З гармати ревнули , Як погнали на болото Город будувати . . . Як плакала за дітками Старенькая мати . . . Як діточки на Орелі Линію копали , І як у тій Фінляндії В снігу пропадали . Чули , чули Запорозці — З далекого Криму , Що канав Гетьманщина , Неповинно гине . Чули , чули небожата , Чули , та мовчали , Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали . Мордріались сіромахи , Плакали , і з ними Заплакала Матір Божа Слёзами святими ; Заплакала Милосерда , Неначе за сином ; І Бог зглянувсь на ті слёзи , Пречистиї слёзи ; Побив Петра , побив ката На наглій дорозі . Вернулися Запорозці , Принесли з собою В Гетьманщину той чудовний Образ Пресвятої ; Поставили у Иржавці В мурованій храмі . От - там вона й досі плаче Та за козаками . ПСАЛМИ ДАВИДОВІ . I . Блаженний муж на лукаву Не вступає раду , І не стане на путь злого , І з лютим не сяде ; А в законі Гослоднёму Серце ёго й воля Навчається ; і стане він — Як на добрім полі Над водою посажене Древо зеленіє , Плодом вкрите : так і муж той В добрі своїм спіє . А лукавих , нечестивих І слід пропадає ; Як той попіл , над землею , Вітер розмахає . І не встануть з праведними Злиї з домовини ; Діла добрих обновляться , Діла злих загинуть .
Précédent Page 16 sur 32 Page 16 sur 32 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
