Passer le texte de l’article
От - так і вас він поведе ! “ Сказала дітям і упала На землю трупом . Розпьялась Твоя єдиная дитина , А ти спочинувши під тином У Назарет оттой пішла . Вдову давно вже поховали В чужій позиченій труні Чужиї люде ; а Ивана Її зарізали в тюрьмі . І Іосипа твого не стало ! А ти яс палець той осталась Одна - однісенька . Такий Талан твій латаний , небого ! Брати ёго , ученики Нетвердиї , душеубогі Катам на муку не дались : Сховались ; потім розійшлись І ти їх мусила збірати . . . Отто - ж вони якось зійшлись В - ночі круг тебе сумовиті І ти , великая в женах , І їх униніє і страх Розвіяла , мов ту полову , Своїм святим огненним словом ; Ти дух святий свій пронесла В їх душі вбогиї ! . . . Хвала І не хвала тобі , Маріє ! Мужі возпрянули святиї , По всёму світу розійшлись , І именем твоёго Сина , Твоєї скорбної дитини , Любов і правду рознесли По всёму світу ; ти ж під тином , Сумуючи у бурьяні , Умерла з голоду . Аминь . 11 Ноября 1859 . Петербургъ . Осії глава XIV . Подражаніє . Погибнеш , згинеш , Україно , Не стане знаку на землі ! А ти пишалася колись В добрі і роскоші ! Вкраїно ! Мій любий краю , неповинний ! За що тебе Господь кара , Карає тяжко ! За Богдана , Та за скаженого Петра , Та за панів оттих поганих — До краю нищить . . . Покара , Убьє незримо і правдиво : Бо довго довготерпіливий Дивився мовчки на твою . Гріховную твою утробу , І рек во гніві : „ потреблю Твою красу , твого оздобу , Сама розіпнешся ! Во злобі Сини твої тебе убьють Оперені , а злозачаті Во чреві згинуть , пропадуть , Мов недолежані курчята ! І плача , матірнёго плача Ісполию гради і поля , Да зрить розтленная земля , Що я держитель і все бачу ! . . . “ Возкресни , мамо ! І вернися В світлицю - хату , опочий , Бо ти аж надто вже втомилась , Гріхи синовні несучи . Спочивши , скорбная , скажи , Прорци своїм лукавим чадам , Що пропадуть вони лихі , Що їх безчестіє і зрада І криводушіє — огнем , Кровавим , пламенним мечем Нарізані на людських душах . Що крикне кара невсипуща , Що не спасе їх добрий царь , Їх кроткий , пьяний господарь ! Не дасть їм пить , не дасть їм їсти , Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать ; не втечете І не сховаєтесь . Усюди Вас найде правда - мста , а люде Підстережуть вас , на то - те ж Уловлять , і судить не будуть ; В кайдани туго окують , В село на грище приведуть , І на хресті оттім , без ката І без царя , вас , біснуватих , Розпнуть , розірвуть , рознесуть , І вашей кровию собак . . . Собак напоять ! . . . І додай , Такеє слово їм додай ! — Без притчи вискажи : зробили , Руками скверними створили Свою надію й речете , Що царь наш Бог , і царь надія , І нагодує і огріє Вдову і сирот ; ні , не те ! Скажи їм ось - що : брешуть боги , Ті идоли в чужих чертогах ; Скажи , що правда оживе , Натхне , накличе , нажене Не ветхеє , не древле слово Розтленнеє . . . а слово нове Між людьми криком пронесе І люд окрадений спасе Од ласки царської . 25 Декабря 1859 р . Петербургъ .
Précédent Page 32 sur 32 Page 32 sur 32 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
