Passer le texte de l’article
Пійти лишень , подивиться До царя в палати : Що там робиться ? Прихожу : Старшина пузата Стоїть рядом , сопе , хропе Та понадувалась , Як индики , і на двері Косо поглядала . Аж ось вони й одчинились : Неначе з берлоги Ведмідь виліз . . . Ледве - ледве Переносить ноги ; Та одутий , аж посинів : Похмілля прокляте Ёго мучило . Як крикне На самих пузатих : Всі пузаті до одного В землю провалились . Він вилучив баньки з лоба , — І все затрусилось , Що осталось . Мов скажений На меньших гукає , — І ті в землю . Він на дрібних , — І ті пропадають . Він до челяді . . . і челядь І челядь пропала ; До москалів , — москалики Тяжко застогнали , Пішли в землю . Диво дивне Сталося на світі ! Дивлюся я , що дальш буде ? Що буде робити Мій ведмедик . Стоїть собі , Голову понурив Сіромаха . Де - ж ділася Ведмежа натура ? Мов кошеня — такий чудний ! Я як засміявся ! Він і почув , та як гикне , — Я перелякався . . . Та й прокинувсь . Оттаке - то Приснилося диво ! Чудне якесь ! Таке тільки Сниться юродивим Та пьяницям . Не здивуйте , Брати мої милі , Що не своє розсказував , А те , що приснилось . 1844 . 8 іюня Петербургъ . Уривки з поеми „ Єретик ” або „ Иван Гус . ” Посвященіє поеми П . І . Шафарикові . Запалили у сусіда Нову добру хату Сусідоньки ; награлися , Та й полягли спати І забули сірий попіл По вітру розвіять ; Лежить попіл на розпутті , А в попелі тліє Огню искра великого , Тліє , не вгасає , Жде підпалу , як той местник Часу дожидає Непевного . Тліла искра , Незримо сияла На розпутті широкому , Та й гаснути стала . От - так Німота запалила Велику хату , і сімью Славян тих славних порізнила І тихо - тихо упустила Усобиць лютую змію . Полилися ріки крови Пожар загасили , А Німчики пожарище Й сиріт розділили . Виростали у кайданах Славянськиї діти І забули у неволі , Що вони на світі ! А на давнім пожарищі Искра братства тліла , Дотлівала , дожидала Рук твердих та смілих . І дождалась . . . Прозрів - єси В попелі глибоко Огонь добрий смілим серцем , Смілим орлім оком ; І засвітив , любомудре Світоч правди , волі . . . І Славян сімью велику Во тмі і неволі Перелічив до одного , Перелічив трупи , А не Славян , і став - єси На великих купах На розпутті всесвітнёму Ієзекіілем . І , о диво ! трупи встали І очі розкрили ! І брат з братом обнялися , І проговорили Слово тихої любови На віки і віки ! І потекли в одно море Славянськиї ріки ! Слава тобі Славянину , Чеху - Славянине ! Що не дав ти потонути В Німецькій пучині Нашій правді ! Твоє море Славянськеє , нове , За - того вже буде повне , І попливе човен З широкими вітрилами І з добрим кормилом ; Попливе на вольнім морі , На широких хвилях . Слава тобі , славний Чеху , Бо віки і віки ! Ізлив - єси в одно море Славянськиї ріки ! Привітай же в своїй славі І мою убогу Лепту — думу немудрую Про Чеха святого , Великого мученика , Про славного Гуса ! Прийми , отче , а я тихо Богу помолюся , Щоб усі Славяне стали Добрими братами І синами сонця правди І єретиками Оттакими , як Констанський Єретик великий ! . . . Мир мирові подарують І славу вовіки ! 22 Ноября , 1845 . Переяславль .
Précédent Page 6 sur 32 Page 6 sur 32 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
