Passer le texte de l’article
От - тоді ми заходимось ! Добре заходились По німецькому доказу , Та й заговориди Так , що й німець не второпа , Учитель великий , А не то щоб прості люде ! А кгвалту ! а крику ! „ І гармонія , і сила , Музика , та й годі ! А історія ? Поема Вольного народу ! Що ті Римляне убогі ! Чорт - зна що не Брути . . . У нас Брути і Коклеси , Славні , незабуті ! У нас воля виростала , Дніпром умивалась , У голови гори клала , Степом укривалась ! “ Кровъю вона умивалась , А спала на купах , Па козацьких вольндх трупах , Обкрадених трупах ! . . . Подивіться лишень добре ; Прочитайте знову Тую главу , та читайте Од слова до слова ; Не минайте ані титли , Ніже тиї коми ; Все розберіть , та й спитайте Тоді себе : що ми ? Чиї сини ? яких батьків ? Ким , за що закуті ? То й побачите , що ось що Ваші славні Брути : Раби , підніжки , грязь Москви , Варшавське сміття ваші пани Ясновельможниї гетьмани ! Чого ж ви чванитеся , ви , Сини сердешної Украйни ? Що добре ходите в ярмі , Ще лучше , ніж батьки ходили ? Не чваньтесь : з вас деруть ремінь , А з їх бувало й лій топили ! Може чванитесь , що братство Віру заступило , Що Синопом , Трапезунтом Галушки варило ? Правда ваша : наїдались , А вам тепер вадить ; А на Січи мудрий Німець Картопельку садить ; А ви її купуєте , Й їсте на здоровъя , Та й славите Запорожжя . . . А чиєю кровъю Отта земля напоєна , Що картоплю родить ? Вам байдуже , аби добра Була для городу ? А чванитесь , що ми Польщу Колись завалили . . . Правда ваша : Польща впала , Та й вас роздавила . Так ось - як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву І нам , синам , передали Свої кайдани , свою славу ! Доборолась Україна До самого краю : Гірше Ляха свої діти Її розпинають ; Так як пиво , праведную Кров із ребер точуть ; Просвітити , бачиш , хочуть Материні очі Современними огнями , Повести за віком , За німцями недоріку , Сліпую каліку . Добре , ведіть , показуйте : За науку буде Материна добра плата . . . Розпадеться луда На очах ваших неситих ; Побачите славу , Живу славу дідів своїх І батьків лукавих . . . Учітеся , брати мої , Думайте , читайте , І чужому научайтесь , Й свого не цурайтесь ; Бо хто матір забуває , Того Бог карає , Чужі люде цураються , В хату не пускають , Свої діти — мов чужиї , І немає злому На всій землі безконешній Веселого дому . Я ридаю , як згадаю Діла незабутні Дідів наших : тяжкі діла ! Як - би їх забути , Я оддав би веселого Віку половину ! Оттака - то наша слава , Слава України ! . . . От - так і ви прочитайте , Щоб не сонним снились Всі неправди , щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима , Щоб ви розпитали Мучеників : кого , коли Й за що розпинали ? . . . . . . . . . . . . . Обніміте ж , брати мої , Найменьшого брата , — Нехай мати усміхнеться , Заплакана мати ; Благословіть дітей своїх Твердими руками , І обмитих поцілуйте Вольними устами ! І забудеться срамотня Давняя година , І оживе добра слава , Слава України , І світ ясний , невечерній . Тихенько засяє . . . Обніміться ж , брати мої . Молю вас , благаю ! 1845 , 14 Декабря . Вьюнище , Полт . губ . Заповіт . Як умру , то поховайте Мене на могилі , Серед степу широкого , На Вкраїні милій : Щоб лани широкополі , І Дніпро , і кручи Були видні , було чути , Як реве ревучий . Як понесе з України У синєє море кров ворожу , — От - тоді я і лани і гори — все покину І полину до самого Бога молитися ; А до того — я не знаю Бога . Поховайте та вставайте , Кайдани порвите , І вражою злою кровъю Волю окропите ! І мене в сімьї великій , В сімьї вільній новій , Не забудьте поминути Не злим тихим словом ! Иржавець .
Précédent Page 15 sur 32 Page 15 sur 32 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.
