Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
У неділеньку раненько Збіралася громадонька , Та криницю виливали , Та дитя теє шукали . Найшли , найшли твого сина . Титарівно , в баговінні ! Ой узяли безталанну , Закували у кайдани , Сповідали , причащали , Батька - матір нарікали , Громадою осудили І живую положили В домовину , й сина з нею , Та й засипали землею . Стовп високий мурували , Щоб про неї люде знали — Дітей своїх научали ; Щоб навчалися дівчата , Коли не вчить батько - мати . Борця того в селі не стало . А люде в Польщі вострічали Якогось панича ; питав : — „ Чи жива , каже , титарівна , Чи насміхається з нерівні ? “ От - то він самий . Покарав Ёго Господь за гріх великий — Не смертію : він буде жить , І сатаною - чоловіком Він буде по - світу ходить , І вас , дівчаточка , дурить Во віки . МОСКАЛЕВА КРИНИЦЯ Поема . Я . Г . Кухаренкові . ( На память 7 Мая 1857 року . ) Не на Вкраїні , а далеко — Аж за Уралом , за Елеком , Старий недобиток — варнак Мені розсказував от - так Про сю Криницю Москалеву ; А я , сумуючи , списав , Та риѳму нищечком додав , — Та невеличку і дешеву ( Звичайне , крадене ! ) зобгав Тобі поему на спомини , Мій друже щирий , мій єдиний ! I . Після великої зіми , За Катерини за цариці , Москаль ту виконав криницю , А як він викопав , то ми Оце й розскажемо в пригоді , А ви записуйте ; не шкодить Такую річ і записать , Бо се не казка , а билиця , Або бувальщина , сказать . От - так пишіть ; була криниця . . . Ні , не криниця , а село — Пишіть — давно колись було Межи садами , при долині , Таки у нас , на Україні , Було те Божеє село . В селі тому вдова жила , А у вдови дочка росла І син малоліток . Добре мати діток Багатому : хвалить Бога В роскошах ; а вбогій Вдові не до того : ( Бо залили за шкуру сала — Трохи не пропала ) — Думала іти в черниці , Або утопитись , Так жаль маленьких діток стало ( Звичайне , мати ! — що й казать ! ) Та , може , ждався - таки й зять , Бо вже Катруся підростала : ( Катрусею вдовівна звалась ) Чи вік же їй продівувать , Зносити брівоньки ні за що ? Хиба за те , що сирота ? А красота - то , красота ! . . . Мій Боже милий ! А трудяще , А чепурне , та роботяще , Та тихе . . . бач , і сирота , А всім була на - вдивовижу ; Бувало , вигляне із хижі , Як тая квіточка з роси , Як теє сонечко з - за хмари : Весь похолону , неживий Стою , бувало . . . Ані кара , Ні муки , кайдани , Ніже літа , сину , Тії сили не втомили . . . От - так і загину , — Таї і згину , — бо дивися : Смерті сподіваюсь , А ридаю , мов дитина , Як я нагадаю Катерину . . . Слухай , сину , Мій друже єдиний ! Слухай добре , та записуй , — Та на Україні , Як Бог тебе допровадить , То розскажи , сину , Що ти бачив диявола Своїми очима ! . . . II . Так , бачиш , дівонька отта Росла собі ; і роботящий ( Бо всюди сироти — ледащо ) У наймах виріс сирота , Неначе батькова дитина . От - то ж , той самий сиротина У наймах , сяк собі , то так , Придбав сірома грошенят , Одежу справив , жупанину , Та не відсіль і не відтіль Купив садочок і хатину , Подякував за хліб , за сіль І за науку добрим людям , Та до вдовівни навпростець Шелесть за рушниками ! . . . Не торгувались з старостами , Як те бува з багатирями , Не торгувавсь і пан - отець ( На диво людям та на чудо ! ) : За три копи ввінчав у буддень , Без пихи , так , як довелось . . . От - тут - то , голубе мій сизий , От - тут - то й лихо почалось .
Précédent Page 21 sur 36 Page 21 sur 36 Suivant