Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
VIII . А тепер уже , — он бачиш , Доходить до чого ! — Що я стратить наміряюсь Максима святого . . . Оттаке - то ! . . . А за віщо ? За те , за що Каін Убив брата праведного У світлому раю . Чи то було у неділю , Чи в якеє свято , ( Слухай , сину , як навчав Сатана проклятий ! ) „ Ходім , “ кажу , „ Уласович , На твою криницю Подивитись . “ — „ Добре , “ каже : „ Ходімо напитись Води з неї погожої . “ Та й пішли обоє , І відерце і віжечки Понесли з собою . От , приходим до криниці ; Я перш подивився — Чи глибоко . „ Власовичу ! “ Кажу , „ потрудися Води достать : я не вмію . “ Він і нахилився , Опускаючи відерце ; А я . . . я за ноги Вхопив ёго , та й укинув Максима святого У криницю . . . Оттаке - то Сотворив я , сину ! . . . Такого ще не творилось В нас на Україні ! Та й ніколи не створиться На всім світі , брате ! . . . Всюди люде , а я один — Диявол проклятий ! . . . IX . Через тиждень вже витягли Максима з криниці Та у бальці й поховали ; Чи - малу каплицю Поставили громадою , А ёго криницю Москалевою назвали . . . От тобі й билиця Про ту криницю москалеву , Нелюдська билиця . А я . . . пішов у Гайдамаки Та на Сібірі й опинивсь , ( Бо тут Сібір була колись ) . . . І пропадаю , мов собака , Мов той Іуда . . . Помолись За мене Богу , мій ти сину , На тій преславній Україні , На тій веселій стороні . . . Чи не полегшає мені ? . . . 1857 . Новопетровское укрҍпленіе . Княжна . Поема . Зоре моя вечірняя , Зійди над горою , Поговорим тихесенько В неволі з тобою . Розскажи , як за горою Сонечко сідає ; Як у Дніпра веселочка Воду позичає ; Як широка сокорина Віти розпустила , А над самою водою Верба похилилась — Аж по воді розістлала Зелениї віти , А на вітах гойдаються Нехрищені діти ; Як у полі на могилі Вовкулак ночує , А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує ; Як сон - трава при долині В - ночі розцвітає . . . А про людей . . . та нехай їм ! Я їх , добрих , знаю , Добре знаю ! . . . Зоре моя , Мій друже єдиний ! Ти не знаєш , що діється В нас на Україні , А я знаю , і розскажу Тобі й спать не ляжу , А ти завтра тихесенько Богові розскажеш . Нижній Новгородъ . 1858 . * * * Село ! і сердце одпочине . Село на нашій Україні — Неначе писанка — село . Зеленим гаєм поросло , Цвітуть сади ; біліють хати ; А на горі стоять палати , Неначе диво ; а кругом Широколистиї тополі , А там і ліс , і ліс і поле , І сині гори за Дніпром . . . Сам Бог витає над селом ! Село ! село ! Веселі хати ! Веселі з - далека палати — Бодай ви терном поросли ! Щоб люде й сліду не найшли , Щоб і не знали , де й шукати ! В тому господнёму селі , На нашій славній Україні , Не знаю , де вони взялись , Приблуда князь , — була й княгиня . Ще молоді собі були , Жили самі ; були багаті : Високі на горі палати , Чи - малий у яру ставок , Зелений по горі садок , І верби , і тополі , І вітряки на полі , І долом геть - собі село По - над водою простяглось .
Précédent Page 24 sur 36 Page 24 sur 36 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.