Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
Несподівано Марьяна Зостріла недолю ; Співа - було , а иноді Дає слёзам волю . Сама не зна , чого плаче ; Може , серце й чує Та не вміє розсказати Про те , що віщує . Раз у - вечері Марьяна , Як мати заснула , Пішла слухать соловейка , Мов зроду не чула . Вийшла в садок , послухала , Сама заспівала , Та й замовкла ; під яблуню Тихесенько стала . Заплакала , як дитина Без матері плаче . . . Петро стоіть перед нею — Нічого не бачить . „ Оддай мене , моя мамо , „ Та не за старого , „ Оддай мене , мов серце , „ Та за молодого . „ Нехай старий бурлакує , „ Гроші заробляє „ А молодий мене любить , „ Долі не шукає . „ Не шукає , не блукає „ Чужими степами . „ Свої воли , свої вози , „ А між парубками , „ Як маківка на вгороді , „ Цвіте - процвітає . „ Має поле , має волю , „ Та долі не має . „ Ёго доля — мої брови , „ Мої карі очі ; „ Моє слово — паньство - царство , „ Нічого не схоче , „ У кайданах , моя сиза , „ Та не сиротою , „ Тілько , мамо , щоб плакати , „ Щоб співать зо мною . „ Оддай . . . “ — „ Дочко моя , Марьяно ! „ Оддам тебе за пана „ За старого , багатого , „ За сотника Йвана . “ — „ Умру , серце мамо , „ За сотником Йваном . “ — „ Не вмреш , будеш панувати , „ Будеш діток годувати . “ Мати галка , мати чорна Літаючи кряче ; Чорнобрива дівчинонька , Ходя гаєм , плаче . Летить галка через балку , В степу погуляти , А дівчина нудить світом , — Ні з ким розмовляти . Не пускає її мати Вранці до криниці , Ні жита жать , ні лёну брать , Ні на вечорниці , Де дівчата з парубками Жартують , співають , Та про мене , чорнобриву Нишком розмовляють : „ Багатого дочка батька , „ Шляхецького роду . . . “ Тяхко , мамо , важко , мамо . . . На - що дала вроду ? На - що брови змалювала , Дала карі очі ? Усе дала , тільки долі — Долі дать не хочеш . На - що мене годувала . На - що доглядала ? Поки лиха я не знала , Чом не заховала ? Не слухала стара мати , Лягла спочивати ; А Марьяна заплакала , Ледве пішла з хати , „ Злякалася , “ дума мати : „ Нехай переплаче ! “ А Марьяна за слёзами І світу не бачить . Пішла в садок . . . серце мліє , Як згадає пана . Серце моє , рибко моя ! Марьяно , Марьяно ! Пострівайте . . . заспівала — Пішла луна гаєм , — Не про „ Гриця “ , — про „ Петруся “ , Так і виливала . Заспіває , опиниться , Послуха , та знову , — Аж голосок утомився . Петрової мови Не чуть , нема , не гукає , Не кличе : „ Марьяно ! “ „ Де ти , пташко ? вилинь , серце , „ Серденько кохане ! “ Нема Петра , не чуть Петра . . . Не вже ж то покинув Сиротою чорнобриву При лихій годині ? Побачимо . . . А тим часом По - над темним гаєм , Як русалка жде місяця , Марьяна блукає . Не співає чорнобрива , Тяжко - тяжко плаче . . . Ой вернися , подивися , Зрадливий козаче ! Утопилась би Марьяна , — Утоми не чує ; Без Петруся в гаю , в лузі Ходячи ночує . На схід сонця червоніє , Ховаються зорі ; Іде дівчина до хати , Несе своє горе . Прийшла в хату — спала мати ; Глянула на неї ; „ Ой як - би ти , мамо , знала „ Якою змією „ Окрутила моє серце , „ Рідної дитини . . . “ Та й упала на постелю , Як у домовину ! . . . Наймичка . Пролог .
Précédent Page 6 sur 36 Page 6 sur 36 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.