Passer le texte de l’article Touchez un mot pour voir sa traduction
VII . Ввійшла в хату . Катерина Їй ноги умила Й полуднувать посадила . Не пила й не їла Стара Ганна . „ Катерино ! Коли в нас неділя ? “ — „ Після - завтра . “ — „ Треба буде Акахвист наняти Миколаєві святому Й на часточку дати ; Бо щось Марко забарився . . . Може , де в дорозі Занедужав , сохрань Боже ! “ Й покапали слёзи З старих очей замучених . Ледве - ледве встала Із - за стола . „ Катерино ! Не та вже я стала : Зледащіла , нездужаю І на ноги встати . Тяжко , Катре , умірати В чужій теплій хаті ! “ Занедужала небога . Уже й причащали , Й маслосвятіє служили , — Ні , не помагало . Старий Трохим по надвіръю , Мов убитий ходить . Катерина з болящої І очей не зводить ; Катерина коло неї І днює й ночує . А тим часом , сичі в - ночі Недобре віщують На коморі . Болящая Що - день , що - година , Ледве чути , питається : „ Доню Катерино ! Чи ще Марко не приїхав ? Ох , як - би я знала , Що діждуся , що побачу , То ще б підождала ! “ VIII . Іде Марко з чумаками , Ідучи співає , Не поспіша до господи — Воли попасає . Везе Марко Катерині Сукна дорогого , А батькові шитий пояс Шовку червоного , А наймичці на очіпок Парчи золотої І червону добру хустку З білою габою , А діточкам черевички , Хвиг та винограду , А всім вкупі червоного Вина з Царіграду Відер з троє у барилі , І каньяру з Дону , — Всёго везе , та не знає , Що діється дома ! Іде Марко , не журиться . Прийшов — слава Богу ! І ворота одчиняє , І молиться Богу . „ Чи чуєш ти , Катерино ? Біжи зострічати ? Уже прийшов ! біжи швидче ! Швидче веди в хату ! Слава Тобі , Христе - Боже ! Насилу діждала ! “ І „ Отче наш “ тихо - тихо , Мов крізь сон , читала . Старий воли випрягає , Занози ховає Мережані , а Катруся Марка оглядає . „ А де ж Ганна , Катерино ? Я пак і байдуже ! Чи не вмерла ? “ — „ Ні , не вмерла , А дуже нездужа . Ходім лишень в малу хату , Поки випрягає Воли батько : вона тебе , Марку , дожидає . “ Ввійшов Марко в малу хату І став у порогу . . . Аж злякався . Ганна шепче : „ Слава . . . слава Богу ! Ходи сюди , не лякайся . . . Вийди , Катре , з хати : Я щось маю розпитати , Де - що розсказати . “ Вийшла з хати Катерина , А Марко схилився До наймички у голови . „ Марку ! Подивися , Подивися ти на мене : Бач , як я змарніла ? Я не Ганна , не наймичка , Я . . . “ Та й заніміла . Марко плакав , дивувався . Знов очі одкрила , Пильно - пильно подивилась Слёзи покотились . „ Прости мене ! Я каралась Весь вік в чужій хаті . . . Прости мене , мій синочку ! Я . . . я твоя мати . “ Та й замовкла . . . Зомлів Марко , Й земля задріжала . Прокинувся . . . до матері — А мати вже спала ! Утоплена . Вітер в гаї не гуляє — В ночі спочиває ; Прокинеться , — тихесенько В осоки питає : „ Хто се , хто се по сім боці Чеше косу ? хто се ? . . . Хто се , хто се по тім боці Рве на собі коси ? . . . Хто се , хто се ? “ тихесенько Спитає - повіє , Та й задріма , поки неба Край зачервоніє . „ Хто се , хто се ? “ спитаєте Цікаві дівчата . Отто дочка по сім боці , По тім боці — мати . Давно колись те діялось У нас на Вкраїні . Серед села вдова жила У новій хатині , Білолиця , кароока І станом висока , У жупані , кругом пані , І спереду й збоку . І молода — нівроку їй , — А за молодою , А надто ще за вдовою , Козаки ордою Так і ходять . І за нею Козаки ходили , Поки вдова без сорома Дочку породила ; Породила , та й байдуже ; Людям годувати В чужім селі покинула : Оттака - то мати ! . . . Пострівайте , що ще буде ! Годували люде Малу дочку , а вдовиця , В неділю і в буддень , З жонатими , з паробками ,
Précédent Page 10 sur 36 Page 10 sur 36 Suivant Continuez à lire avec les traductions Créez un compte gratuit : 7 jours de Pro, puis 20 traductions de mots par jour ou une formule payante.