Passer le texte de l’article
Пѣснѣ обрядові лишились чесним святим вѣном дѣдів передхристових ; склад ѣх не теперѣшний , имена нечувані й незнакомі . В них встрѣчаєм много згадок о богах Славляньских , о раю , райских птицях , райским деревѣ о гаях — Самі имена : Ладканя , Купайла , Коляда ( Колядки зовут також громадскими пѣснями ) Гагілки , ( гаѣвки , веснівки ) Русалки ( троѣцкіѣ пѣснѣ ) , Щедрівки свѣдчят тому . — Пѣснѣ тоті сут золотим послѣдком счаснѣйших веремень , коли ще сама лише природа промовляла до рускоѣ души , а він ю сильно нагортаў у своѣ нѣдра . Тогда дух вививаў - ся під небеса , під сонце , мѣсяць и зори , й братаў - ся з ними , прикликаў ѣх на землю , прикрасиў ними обряди Лади , и вплѣў ѣх до ладканя , — або злинувши бистрим соколом , лѣтаў поза граюшче - є море , набераў золота на крила золотити княгиню , и приносиў кудерне деревце , що ся в рай похилило и сильненько зацвило долею будучою ; квѣтка тая сияла у коровайови як мѣсяць ясним , затиканим звѣздами — все тоє являє домасѣ гаразд будушчий . — У ладканьох проколює - ся також туга , лиш не такого зарубу як в думках . Жаль за родиною , за зѣльничком , за вѣнцем дѣвочим , лякаючи - ся лихого свекра , тулит надѣя счастя маючого настати за любимим . Із сего огляду передом идут сиротиньскіѣ пѣснѣ . Перед сотнями лѣт князѣ , княгинѣ , королѣ , бояри увеличали рускую землю , паволоки єдамашки , шоўкові свити , золотокуюшчіѣ ковальчики и инчі ремѣснички , которі народови многочесними були , посвѣдчяли о непослѣдніи славѣ дѣдів наших ; — памятник тому великий стоѣт доси , и перестоѣт нас и наші дѣти у пѣсньох обрядових . ( Виймено из ширшой росправи Далибора Вагилевича . ) I . Думи и думки . Co się stało ! Gdzie to naszych dum połowa ? Zaporožskich dziś tak mało ! A miłośna ta lubowa : O trzech zorzach , trzech krynicach , Siedmiu wodzach , studziewicach , Rzekłbyś : že te dumy z laty Przenuciwszy błogie chwile , Przenuciwszy smutne straty Z ludźmi głuchną gdzieś w mogile ! B o h d a n Z a l e s k i . 1 . Ой поѣхаў Романонько До Сучави на ярмарок , Там состротиў єго Турок : Ой Романе , Романоньку , Чи маєш ти родиноньку ? — Ой маю я родиноньку Одну сестру Оленоньку , — Ой Романе , Романочку , Продай сестру Оленочку , За коники вороніѣ , Та за сѣдла золотіѣ , За вуздела шоўковіѣ И за станлѣ золотіѣ — Дам ти коня вороного , На другого срѣбла много . — Прийшоў Роман до домочку Склониў на стіл головочку , Тай гадає си думочку : Чи продати Оленочку ? . . . . Встаў , зірваў - ся , пішоў з шумом , Тілько вихорь за ним свиснуў , Дошџ удариў з ясним громом — Роман з очий на вѣк згинуў ! — Сестра бѣдна ся дивує , Певна глядит конця тому , Серце ѣй ся крає з жалю , Що Романа не ма дома . Ѣде Роман до домоньку , Спустиў на діл головоньку — Вийшла сестра Оленочка , Питає - ся вона єго : Ой братчику , Романчику , Де ти того коня узяў ? — Минѣ Турчин подароваў , Даў ми коня вороного , Даў другого злота много — Ой сестричко , Оленочко , Та свѣтлоньки повимѣтай , И в покою позакаџай ! — Ой братчику , Романчику , Таџе завтра не недѣля . — Ой сестричко , Оленочко , Помий двори мостовіѣ , Застель столи кидровіѣ , Помий и миски срібніѣ , И лижечки золотіѣ ! — Ой братчику , Романчику , Таџе завтра не різдво . — Ой сестричко , Оленочко , И свѣтлоньки повимащай , Вікна красно повитирай ! — Ой братчику , Романчику , Таџе завтра не великдень . — Ой сестричко , Оленочко , Русу косу собѣ измий , Тай красно собѣ заплети , Гостей завтра сподѣвай - ся . — Ах , погляне вона в поле — Ой братчику , Романчику , Що то в поли за димове ? Чи то вірли крилма бют - ся , Чи овчарѣ з турми гонят ? Так сестричко , Оленочко , Вірли крилма землю збили , Порохами скопотили . — Ой Романе , Романоньку , Що то в поли за димове ? Чи то вірли крилма бют - ся ,
Précédent Page 5 sur 33 Page 5 sur 33 Suivant 