Чарівна музика старого піаніно
Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
У кутку актового залу музичної школи вже багато років стояло старе чорне піаніно. Воно виглядало забутим і трохи сумним серед нових блискучих інструментів. Всі учні намагалися займатися на сучасних роялях, вважаючи, що старе піаніно вже відслужило свій час і видає лише хрипкі звуки. Але одинадцятирічна Олена думала інакше. Їй здавалося, що цей інструмент має свою душу та особливу історію.
Одного разу, коли в школі було тихо, Олена підійшла до старого піаніно і обережно натиснула на клавіші. Звук був глибоким і трохи таємничим. Дівчинка почала підбирати просту мелодію, яку вона щойно почула на уроці. Раптом до неї підійшов старий налаштовувач інструментів пан Ігор. Він розповів Олені, що на цьому піаніно колись грав відомий композитор, і воно здатне на справжні дива, якщо знайти до нього правильний підхід.
Олена вирішила, що підготує свій виступ до звітного концерту саме на цьому інструменті. Це було сміливе рішення, адже всі її подруги обрали складні класичні твори для нових роялів.
