Skip the article text
IV . Широкою рікою плили по Русі пожежі , руїна та смерть . Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну , щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу , розбити її народне життя . Найперші міста : Київ , Канів , Переяслав упали і були зруйновані до основи ; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів . Страшний начальник монгольський , Бату - хан , прозваний Батієм , ішов на чолі своєї стотисячної орди , женучи перед собою в четверо стільки всяких полоняників , що мусіли битися за нього в перших рядах , — ішов повздовж руської землі , розпускаючи широко свої загони і бродячи по коліна в крові . Про який будь опір на рівнім полі ніщо було й думати , тим більше , що Русь була роз'єднана і роздерта внутрішніми межиусобицями . Декуди ставали опором міщани в своїх мурах , і незвиклі до ведення правильної облоги монголи мусіли не раз тратити багато часу , добуваючи брам і мурів топорами . Але слабі твердині падали , більше через зраду і підкупство , ніж силою поборені . Ціль походу страшної орди були Угри , багата країна , заселена племенем , спорідненим з монголами , від котрого великий джінґісхан монгольський домагався , щоб йому піддалося . Угри не хотіли піддатися , і страшенний похід монгольської орди мав їм показати месть великого джінґісхана . З трьох боків разом , після пляну Батія , мала впасти орда до Угорщини : зі сходу в землю семигородську , з заходу з землі моравської , і з півночі через Карпати . В тій цілі орда поділилася на три частини : одна під проводом Кайдана пішла бесарабськими степами в Волощину , друга під проводом Пети відділилася від головної орди в землі волинській і поперек Червоної Руси , через Пліснеско , змагала до верхів'я ріки Дністра , щоб перейти її вбрід , а далі розлилася по Підгір'ю , шукаючи проходів через Карпати . Взяті до неволі місцеві люди , а також деякі бояри - зрадники провадили монголів горі рікою Стриєм на тухольський шлях , і вже , як говорили Корчинські посланці , їх шатра білілися на рівнині понижче Синевідська . Вечоріло . Густі сумерки лягли на Підгір'я . Лісисті тухольські гори задимилися , мов незлічимі вулкани , готовлячись вибухати . Стрий шумів по кам'яних бродах і пінився по закрутинах . Небо покривалось зорями . Але й на землі , на широкій надстрийській рівнині почали розблискуватись якісь світила , зразу де - де , рідко , мов несміло , далі чимраз густіше , сильніше , — поки врешті ціла рівнина , як далеко око засягне , не покрилася ними , не розжеврілася кривавим відблиском . Мов море , порушене легким вітром , так меркотів той відблиск над долиною , то живіше палахкотячи , то мов розпливаючись у темніючім просторі . Це палали нічні огнища в таборі монголів . Але гень - гень у віддалі , де кінчилось те меркотяче море , палали інші світила , страшні , широкі , бухаючи огняною загравою : це горіли околичні села і слободи , оточуючи широкою огненною пасмугою монгольський табір . Там бушували загони монголів , грабуючи і мордуючи людей , забираючи в неволю та нищачи до основи все , чого не можна було забрати .
Back Page 39 of 100 Page 39 of 100 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
