Skip the article text
1897 ВОРОНА І ГАДЮКА На дупластій , головатій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо . Не надіючися ніякого лиха , нанесла яєць , висиділа , а коли повикльовувалися Вороненята , стара Ворона полетіла шукати для них поживи . Та в дуплі тої верби загніздилася чорна Гадюка . Вона тільки того й ждала , щоби Ворона вивела молодих , і скоро тільки стара вилетіла з гнізда , зараз Гадюка вилізла зі своєї нори , вповзла до гнізда , хопила одно Вороненя й понесла собі на страву . Прилетіла Ворона , бачить , що одної дитинки нема , покрякала , покрякала та й перестала , бо що мала робити ? А на другий день глянь ! — уже й другої дитинки нема ; не минув тиждень , а Воронині діти , ще й не опірившись , усі пощезали . Що вже крякала та нарікала стара Ворона — ніщо не помагало . Прийшлося нести ще раз яйця й висиджувати їх знов . Та ба , і за другим разом таке саме лихо . Скоро тільки Вороненята повикльовувалися і мати полетіла шукати для них поживи , Гадюка день - по - за - день вилазила на вербу і брала собі одно Вороненя по другім . Та ось раз підгледіла Ворона , хто її ворог тяжкий . Побачила гадюку , як та брала її останнє Вороненятко . То - то крику було на все поле ! Та що з того ! Хоч Ворона , стоячи при вході до Гадючиної нори , надирала собі горло , лаючи та проклинаючи погану розбійницю , Гадюка в норі хрупала її дитинятко й чула себе безпечною , знаючи , що Ворона не може їй нічого зробити . Поміркувала й сама Ворона , що крик і плач ні до чого не доведуть і пішла до куми Лисички , що недалеко в крутім березі мала свою домівку , просити поради . — Ой , кумонько , — мовила Ворона , — порадь мені , що маю чинити з поганою сусідкою , чорною Гадюкою ? Живе в тій самій вербі , що й я , та на моє лихо ! Два рази вже я висиділа діточок , і оба рази ота дводушниця повитягала мені їх із гнізда й пожерла ! А я ніяк не можу досягти її в тій норі ! Подумала Лисичка , головкою похитала , хвостиком помахала та й каже : — Тут , кумонько , силою нічого не зробиш , тут треба на хитрощі взятися . — Та я те й сама бачу , — мовила Ворона , — коли бо , на лихо собі , ніякої хитрости не вмію придумати . — Я тобі , кумо , ось що скажу . Ось тут у ріці часто царська дочка приходить купатися . Підстережи ти її , а коли царівна положить на березі золотий ланцюжок або яку іншу блискучу річ , то ти вхопи ту річ і лети з нею , але так , аби царські слуги бачили тебе . Вони будуть кричати й бігти за тобою , а ти лети просто до верби і вкинь ту річ у Гадючине дупло , а сама лети набік . Побачиш тоді , що з того буде . Послухала Ворона Лисиччиної ради . Скоро тільки царівна прийшла купатися й роздяглася на березі та положила на піску свій блискучий золотий ланцюжок , Ворона прилетіла та й хап той ланцюжок у рот і давай утікати . Побачили царські слуги , з криком кинулися за Вороною , а та простісінько до своєї верби , кинула ланцюжок у Гадючину нору , а сама сіла собі на іншім дереві близенько та й глядить , що з того буде . Прибігли слуги до верби . Вони бачили , що Ворона з ланцюжком спускалася недалеко землі , а потім підлетіла вже без ланцюжка . Значить , тут десь мусіла його випустити ! Почали шукати , шпортати , аж далі один , угледівши дупло , зазирнув до нього й побачив , що ланцюжок блищиться в середині . Зараз вони розкопали нору , аж бач , у норі , звившися в клубок , лежить величезна чорна Гадюка . Не питали слуги , що Гадюка в крадіжі ланцюжка зовсім не винувата , витягли її з нори і вбили , а ланцюжок узяли . А Ворона врадувалася вельми , бачивши смерть свого ворога , і від того часу жила собі спокійно .
Back Page 18 of 64 Page 18 of 64 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
