Skip the article text
— Високо в Чорногорі , на горі Говерлі , є печера , — відповів Лис . — Шкода тільки , що після моєї смерті ніхто не знатиме до неї дороги . — Хто тут говорить про смерть ? — сказав Лев . — Я тебе прощаю , бо ти маєш більше заслуг , ніж усі інші ! Завтра ти підеш зі мною в Чорногору і покажеш мені скарб . Лис відповів , що перед смертю обіцяв піти пішки на прощу в далекі святі місця . Коли він повернеться , скарб буде царів . Лев сказав , що обіцянку не можна ламати , і відпустив його . Він наказав сказати всім , що Лис Микита вільний . Вовк , Ведмідь і Кіт почули це і почали голосно бурчати . — Хто там бурчить ? — закричав Лев . — А , це ви , вороги , хотіли мене вбити ! Ведмедя закуйте , Вовка прив'яжіть , а Кота посадіть у темну яму ! Так іноді грає доля : хто щойно стояв під шибеницею , той опинився на вершині , а хто гордо дивився на всіх , той пішов у в'язницю . VII . Вовк у в'язниці У холодній і темній в'язниці сиділи троє . Кіт мовчав , Ведмідь дрімав , а Вовк проклинав Лиса . На обід їм дали погану кашу , і вони не стали її їсти . Потім Вовк почав плакати й розповідати про своє життя . — Хіба я винен , що мій живіт завжди кричить « дай » ? — сказав він . — Усі кажуть , що Вовка треба бити . А що Вовк мусить годувати жінку й дітей , це нікому не цікаво . А я ж маю добре серце , тільки воно мені шкодить . Одного разу я зустрів гусей і сказав , що зараз їх з'їм . Вони попросили , щоб я дав їм спершу помолитися . Гуси підняли крила , ніби молилися , і всі полетіли , а я залишився , як дурень . Потім я побачив Свиню з поросятами . Свиня сказала , що поросят треба спершу помити в річці . Я став під греблею , а Свиня відкрила воду . Вода понесла мене , і я ледве не втопився . Потім я зустрів Барана . Він сказав , що хоче врятувати весь овечий народ , і для цього Вовк має його проковтнути . Баран попросив мене відкрити рота і розбігся . Він так ударив мене рогами в лоб , що я впав без пам'яті . Нарешті я зустрів кравця . Він попросив дозволу мене поміряти , а тоді схопив за хвіст і почав бити об землю . Я ледве вирвався , а пів хвоста залишив у його руках . Ось таке вовче життя , а тепер ще й Лис набрехав на нас цареві ! Так плакав Вовк , поки Ведмідь і Кіт спали . А потім він із горя з'їв усі три миски каші . VIII . Заєць і Цап Уранці Лис прийшов до царя попрощатися . Він сказав , що в нього немає торби й чобіт для дороги . Цар одразу наказав зняти з Ведмедя шкуру на торбу , а з Вовка чоботи . Найдовше Лиса проводжали Заєць Яць і Цап Базилій , царський секретар . Лис хвалив їх , бо вони не їдять м'яса . Так вони дійшли до самого Лисового дому . — Базильку , почекай тут і пощипай травичку , — сказав Лис . — А ти , Яцю , ходи зі мною , бо моя жінка буде плакати , а ти вмієш утішити . Заєць пішов у хату , де Лисиця з дітьми плакала . Вона побачила Микиту живого і кинулася його цілувати . — Радіймо , бо цар мене простив , а мої вороги сидять у в'язниці ! — сказав Лис . — А цей Заєць говорив на суді проти мене , і цар віддав його мені . Заєць закричав , але Лис схопив його за горло і вбив . Потім Лис розповів жінці , як брехав на суді .
Back Page 5 of 8 Page 5 of 8 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
