Skip the article text
Вона б очі видерла кождому , хто би смів на її улюбленого Шварца сказати лихе слово , не то що . І подумайте собі , ті паничі можуть гуляти собі безкарно по повіті , ані волос не спаде їм із голови . Чую , що й коло пана маршалка заскакують , пані маршалковій компліменти правлять , на домашніх балах паннів відтанцьовують і все жалуються на те , що їм у суді заподіяно страшенну кривду , кинено на них калюмнію , не дано їм змоги очиститися . — Але , але ! — перебив сам себе Стальський . — Я тут балакаю , та й забувся . А моя пані якось не приходить . Перепрошаю пана меценаса . Я за хвилиночку верну . І , не ждучи на Євгенієву відповідь , Стальський схопився з місця і вибіг до кухні . Вернув по хвилі , а за ним служниця на таці несла тарілки , накраяну пла ̀ точками шинку , булку , пару бутельок вина , бутельку коньяку і кілька чарок . Вона поставила се на стіл і принялася розставляти . — Йди , йди , припильнуй самовара , — мовив до неї Стальський , — ми вже тут дамо собі раду . Служниця вийшла . — Моя пані зараз прийде . Не надіялася гостей . Пішла перебратися . — Але ж , пане , — мовив до нього Євгеній , — мені здається , що ви замість дійсного празника наробите собі і своїй пані сьогодні більше гризоти і клопоту . — Не бійтеся ! — весело мовив Стальський , відкорковуючи бутельку з коньяком . — Ось випиймо лише ! Зараз воно інакше буде ! — Ну , але без пані … без властивої соленізантки … — з якимось болючим заклопотанням мовив Євгеній . — Га , га , га ! Се ви гарно сказали ! — брутально регочучися , мовив Стальський . — Властива соленізантка ! Га , га ! Ну , але так , unter uns gesagt , як вона вам подобається ? Дуже подібна до бідної жертви домашньої тиранії ? У Євгенія серце стислося і рука засвербіла , але в тій хвилі ввійшла Регіна , і увага обох мужчин звернулася на неї . XXIII Боже ! що вона зробила з себе ! Чи збожеволіла , чи на якусь дивовижу , чи на жарт вдяглася в свою злежану , пом'яту шлюбну сукню ? Біла шовкова спідниця , такий же , штучними перлами спереду вишитий і білою коронкою на грудях облямований станик , волосся розпущене , на руках тілистої барви рукавички аж по лікті , на ногах білі атласові черевички — отак увійшла Регіна до салону . Ішла звільна , мов напівсонна , зі спущеними вниз очима , мов справді панна молода до шлюбу . Тільки її незаслонене лице супроти сього білого одягу виглядало пожовкле , на шиї під ухами видно було зморшки , під очима залягли синюваті тіні . Зрештою лице її було поважне , задумане . — Бійся Бога , Регінко ! Що ти з себе зробила ? — скрикнув Стальський , побачивши її в такім костюмі . — Сьогодні мій юбілей , — промовила Регіна . — Десятилітній юбілей мого замужнього життя . Отся сукня , — мовила вона , звертаючися лицем до Євгенія , — була символом мого найбільшого нещастя . Її перед десятьма роками вдягла на мене цьоця , що була відмалку моїм злим демоном . В неї , в отсю сукню , вона закляла всіх злих демонів , що мали мучити мене . Вони зробили своє . Десять років минуло ( вона при сих словах обернулася знов до мужа ) , — мої злі демони або покинули сю сукню , покинули мене , і в такім разі нинішній день буде новим зворотом у моїм життю і варт того , щоб зустріти його празнично . Або вони все ще чигають на мене , і в такім разі , надягаючи отсю сукню , я визвала їх . Що ж , коли вони тут , коли чигають , так нехай піднімаються , нехай мучать мене до решти ! Я перебула стілько , що крихта більше чи крихта менше не чинить для мене різниці .
Back Page 62 of 188 Page 62 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
