Skip the article text
— Регіно ! Не говори так ! — скрикнув Євгеній . — Я вже не дітвак . Давно відвик віддаватися ілюзіям і йти за хвилевими поривами . Те , що говорю — виплив моєї незломної постанови , мого щирого чуття . Скажи слово , одно слово ! Адже я знаю , що ти любиш мене . Твої очі говорять мені , що бажання щастя і любови не вигасло в твоїй душі . Так чого ж отягатися ? Що нас в'яже до сього гнізда ? Люд ? Хіба ж і за морем я не знайду люду , свойого люду , для якого зможу працювати і який так само потребує моєї підмоги ? Голубочко моя ! Бідна мученице ! Не муч і себе й мене ! Адже ж я й так не зможу жити тут , знаючи , що ти близько мене і в такім положенню , з таким чоловіком ! Що кождий день твого життя — то мука , то терпіння , пониження , зневага ! Адже ж я або втечу відси сам , або вдурію , або допущуся якогось злочину ! Регіно , Регіно ! Змилуйся надо мною і над собою ! Лице Регіни при тих словах поблідло ще дужче , було бліде , мов полотно . В губах не було ані кровинки , і вони тремтіли , мов два бліді рожеві листки від вітру . Її груди дихали важко . Нараз вона встала з лавки , наморщила чоло і , обертаючися до Євгенія , промовила : — Пане , я шлюбна жінка … чесна жінка . Мені не випадає слухати таких промов . Бувайте здорові ! І , не подавши йому руки , вона пішла геть , не озираючись . XXVII — Завтра маємо аж три терміни в гумниськім суді , — мовив до Євгенія конципієнт , подаючи йому до перегляду цілу пачку різних актів . — Які терміни ? — Два досить важні , в грунтових справах . Третій — крадіж , але може мати певне значіння , бо справа потроха на політичнім підкладі . Одна партія в селі хоче позбутися немилого їй члена громадської ради і заденунціювала його за якусь крадіж . Найгірше те , що судить Страхоцький . Євгеній кивнув головою , переглядаючи акти . — Надто треба би там побрати деякі інформації , виписи з книг грунтових і з регістратури . Як пан меценас думають , чи маю їхати сьогодні підночувати у о . Зварича , чи аж завтра досвіта ? — Я сам поїду , — промовив Євгеній . — Пан меценас поїдуть ? — не без зачудування запитав конципієнт , що привик був досі сам їздити на такі « дрібні » терміни . — Поїду . Мені треба поговорити з о . Зваричем , а з поворотом заїду до Буркотина . Він задзвонив . За хвилю ввійшов Баран і мовчки став коло дверей канцелярії . — Слухайте , пане Баране , будьте ласкаві замовити мені фіакра . Так на п'яту годину вечора щоб був готовий . Скажіть , що поїдемо до Гумниськ . Ночувати будемо в Бабинцях . Розумієте ? Баран кивнув головою , всміхнувся і стояв на місці . — Ну , що ? Маєте ще що сказати ? — Пан меценас самі їдуть ? — Сам . — То , може , треба чотири коні ? — Чотири коні ? А вам що такого ? Пощо чотири коні ? — Ну , я думав … — Прошу вас , не думайте нічого , але йдіть . Баран похитав головою , мов щось не хотіло поміститися йому в голові . — То вистарчать два ? — Вистарчать , вистарчать . — Але конче мусять бути чорні , правда ? Євгеній зірвався з місця і наблизився до Барана — не з гніву , але з зачудування , бажаючи заглянути йому в очі . Конципієнт голосно зареготався . — Що вам , пане Баране ? Для чого вам здається , що мусять бути чорні ? — Ну , я так думав . — Але відки приходите до такої думки ? — Ну , чую , що пан меценас самі їдуть … — Так що з того ? Баран вибалушив на нього свої очі з виразом тупого нерозуміння . Євгеній лагідно поплескав його по плечі .
Back Page 72 of 188 Page 72 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
