Skip the article text
У нього були широкі сімейні зв'язки , і йому виєднано те , що його знов узяли до суду , навіть авансували на радника , але не давали йому ніякої справи вести самостійно . Він укупі ще з кількома подібними інвалідами належав до постійних меблів при всяких розправах ; се були так звані « неперемінні вотанти » . Страхоцький звичайно дрімав під час розправи або , обернувшися плечима до публіки , писав пальцем по склі , писав усе одно - однісіньке слово , « dobrze » , а коли прийшлося голосувати , то завсіди віддавав голос в дусі внесків прокуратора . Се , по його думці , була найліпша міра для виміру справедливості . Так він прослужив довгі літа , і йому лишалося вже небогато до вислуження повної пенсії . Але в судівництві повіяло троха іншим духом , від совітників зажадали справжньої роботи , а не самого кивання головою на прокураторські внески , і хоча інституція « неперемінних вотантів » не перевелася зовсім , то проте старших повисилано на пенсію , а Страхоцькому віддано управу повітового суду в Гумниськах . Бідний чоловік мало не плакав , одержавши такий несподіваний аванс , але президент потішив його . « Дам пану совітникові наразі дуже інтелігентного практиканта , то він буде пану допомагати , а пан совітник будуть ласкаві держатися у всьому його вказівок . Сей практикант — дуже здібний правник і не схоче робити собі жартів з пана совітника , то вже на нього можна спуститися » . От так підготовлений , пан суддя Страхоцький рушив до Гумниськ і взявся робити справедливість у повіті . Практикант справді показався дуже здібним , так що людність ані в тоні ведення розправ , ані в їх скорості , ані в самих вироках не бачила ніякої зміни . Суддя був « острий » , се так , але такий самий був і його попередник , і так , мабуть , і бог приказав , щоб усі судді були острі , щоб лаяли обвинуваченого , веліли приставляти жандармами , грозили тюрмою і шибеницею . Які були їх вироки , наскілько відповідали законові , про се селяни здавен - давна не знали й не думали : вони знали одно , що судового вироку ніколи не можна зміркувати наперед так , як тяжко вгадати нумери , які вийдуть на лотерію . XXXIV Євгеній знав Страхоцького ще з часів , як сей був « неперемінним вотантом » , але , знаючи , що у пана судді пам'ять коротка , представився йому і заявив , що заступає справу Ілька Марусяка . — А , пан меценас , пан меценас , — засуятився суддя . — Прошу , прошу ! Ось ваше місце . Аякже , аякже , Ілька Марусяка . Будемо його судити нині . Добре , добре ! Євгеній представився заступникові прокуратора і заняв своє місце . Суддя тимчасом приступив до вікна і почав своїм звичаєм писати пальцем по спітнілій шибі . Та ось увійшов практикант , що поводився тут зовсім як господар дому . Він уклонився Євгенію , наблизився до нього і спитав : — Пан меценас заступають Ілька Марусяка ? — Так . — Будемо старатися , щоб якнайшвидше прийшов на чергу . Прошу пана совітника ! Пан Страхоцький , почувши сей голос , покинув свою каліграфію і подроботів на своє місце . — Ага - га , зачинаємо , зачинаємо ! — пищав він , сідаючи . — Возний , закличте — хто там перший ? — ага , Митро Бабій і Олекса Чапля , — мовив практикант . Возний отворив двері зали і крикнув до сіней : — Митро Бабій і Олекса Чапля ! В сінях залопотіли важкі чоботи , і по хвилі ввійшли два селяни в латаних кожухах , поклонилися низько і станули при дверях . При їх виді лице судді Страхоцького з добродушно - заляканого зробилося якимсь тупо - жорстоким .
Back Page 91 of 188 Page 91 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
