Skip the article text
XLII Іменини пані маршалкової мали бути сімейним празником незвичайної важності . Щоб гідно відсвяткувати його , пан маршалок зважився зробити невеличку фінансову операцію : позичити у одного з Готтесманів пару тисяч , обігнати ними кошти празника , а з решти , яка би лишилася , викупити кілька дрібних « паршивих » векселів і сплатити проценти залягаючих довгів , бодай ті , яких задавнення грозило найбільшими прикростями . Першу часть сього плану він виконав без великої трудності : по кількаденнім намислі жид гроші дав . Але коли прийшлося сплачувати векселі і проценти та виробляти деякі пролонгати , показалося , що , крім двох чи трьох зовсім дрібних векселів , усі інші були вже перепродані . Пан маршалок аж задеревів , але лаяти жидів , докоряти їм , грозити — не придалось ні на що : кождий жид заслонювався тяжкими часами , браком гроша , неможливістю довше чекати … Кому продано вексель — навіть сьогодні не міг довідатися пан маршалок . Сей продав у конторі , другий якомусь агентові , інший якомусь незвісному пану . Се відкриття було для пана маршалка мало чим приємніше від чуття делінквента , якому закладають петлю на шию . Він догадувався , що жиди брешуть , що знають добре , в чиїх руках находяться його векселі і довжні записи , але видушити від них назву сього таємного свойого ворога не міг . Небезпека задля своєї таємничості видавалась йому ще грізнішою , ніж була на ділі , і його кидало то в жар , то в холод при самій думці , що першого - ліпшого гарного дня , от хоч би в сам день празничних іменин його магніфіки , до його двора може заїхати секвестратор і опечатати та взяти під свій заряд усі його добра і достатки . Він не говорив нікому про ті свої побоювання , але того дня не важився видати ані цента на вина , матерії і ласощі , потрібні для сімейного празника . Позичені у жида гроші пекли його , видавались неначе коротенькою проволокою , якою продовжено реченець виконання смертного присуду . З грішми в портфелі він вернув додому , сам мов отроєний , і , не говорячи нічого , віддав гроші жінці , нехай сама робить із ними , що знає . Пані маршалкова не дуже допитувалася про психічний стан свойого мужа : се була дама практична , не заражена ніяким чутливим романтизмом . Одержавши гроші , вона енергічно занялася приготованнями до своїх іменин і лишила пана маршалка жертвою його гризоти та тривоги . Бувши в місті на засіданню ради повітової , він здибав Шварца , що , знаючи про приготовання до фамілійного празника , предложив вельможному панству свої услуги при всяких покупках і інших справах . Пан маршалок приняв його предложення з байдужним , сквашеним видом , немов сей празник був для нього гірким , як хрін . — Пан маршалок мають якусь гризоту ? — закинув налазливий бувший канцеліст . — Навіть велику , — зітхнув пан маршалок і звірився Шварцові зі своїм клопотом . — О , коли лиш стілько , — скрикнув сей , — то можу зараз служити пану маршалкові своєю інформацією . Панські векслі находяться в руках Вагмана . — Вагмана ! Тої п'явки ! — скрикнув маршалок . — А відки ж ви се знаєте ? — О , я віддавна маю його на оці . Сей чоловік — причина мойого нещастя , а я не привик дарувати своєї кривди . З одним львівським жидом він трактував про перепродання всього панського довгу , а сей знов обернувся до мене за деякими інформаціями . Відти я й довідався про те , що той вовк наострив свої зуби на пана маршалка . О , від нього можна надіятися всього найгіршого .
Back Page 111 of 188 Page 111 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
