Skip the article text
XLIV Баран сидів у своїй комірці і грівся . Комірка , перероблена з колишньої дривітні на помешкання сторожа , була маленька , збита з дощок і обліплена глиною , з одним віконцем на подвір'я . Невеличка залізна піч давала більше диму і чаду , ніж тепла , а надворі був здоровий мороз . Віконце було ціле покрите льодом і інеєм , що не хотів таяти навіть тоді , коли в печі горів огонь і вона внизу була майже червона . Баран мерз по ночах , спав накритий усіми лахами , які тілько були у нього в хаті , і нагрівався тілько надворі при роботі . В його хатчині , бачилось , мороз звив собі тривке гніздо , кидався йому на шию при самім вході і , чим далі в ніч , тим тісніше тулився до нього , проймав його до кості . Навіть поблизу розпаленої печі сей упертий мороз відчіплявся від нього лише з одного боку , не перестаючи грозити другому . Ніколи ще зима так не докучала Баранові . Він крав дрова , тріски , а навіть стару дерев'яну посуду від усіх партій , весь день тілько за тим і нипав , щоб роздобути дрівець , і топив у своїй ненаситній печі , топив до пізньої ночі і грівся , проганяв упертий холод , що своїм дотиком будив у його тілі непереможну дрож . І сьогодні він сидить і гріється . В печі догоряють якісь опилки , лати з сусідського паркана і скалки з якоїсь розбитої коновки — худа страва для ненаситної залізної почвари , що , розпечена внизу , нагорі ледво тепла і грозить швидко вистигнути та лишити його над раном на поталу тріскучому морозові . Пізно вже , на міськім ратуші вибила десята . Та проте на вулицях іще рух і гамір . Сьогодні святий Сильвестер , конець року , а міська людність , особливо середній стан , обходить сей день празнично . Не так день , як вечір . Стрічають новий рік . У кого сім'я , той в крузі сім'ї ; дехто у знайомих . А в кого сім'ї нема , той шукає кавалерського товариства і стрічає новий рік у пиварні , в каварні або в інших веселих місцях . А що в урядничім світі таких бурлак багато , а не один , і жонатий волить забавитися в кавалерській компанії , ніж при домашніх ларах і пенатах , то й не диво , що по міських вулицях сеї ночі людно і шумно , тут і там проходять купки панів у футрах та теплих загортках , голосно розмовляючи , ще голосніше регочучись , деколи навіть затягаючи пісень , що по кількох нотах уриваються , та скриплячи чобітьми по твердім , замороженім снігу , що за дня встиг покрити землю досить грубою пуховою периною . Баран тулиться як може найближче до печі і ловить вухом ті уривані гуки , які доходять із вулиці в його комірку . Ті хвилі далекого , чужого і майже незрозумілого йому життя не цікавлять його . Він відмахується від них , мов від налазливих мух , занятий своїми власними турботами . — О , ні , мене не здуриш ! — говорить він з дивним усміхом маніака , обертаючись не то до печі , не то до якогось незримого розмовника . — Ні , я вже що бачу , то бачу . Хоч ти притаївся , удаєш дуже зайнятого , чинишся святим та божим , але я бачу все , бачу і розумію . Кожде твоє слово розумію . Ти думаєш , що я не знаю , про що ти розмовляєш із тими хлопами , з тими попами і жидами , замкнувшися там , у своїм покою ! О , паничу , замикайся хоч на сто колодок , — мене не здуриш . Навпаки , небоже , навпаки ! Се якраз свідчить против тебе . Се ти сам себе зраджуєш . Я чую , час твого пановання надходить , і ти готуєшся виступити . Смійся , смійся ! А сам твій сміх зраджує тебе . Сам твій сміх говорить мені виразніше , ніж би могло сказати сто язиків . Він озирнувся , замовк і пильно прислухувався до веселих викриків , п'яних пісень і голосних кроків там , на вулиці . Його чоло зморщилося , на ньому нависла хмара .
Back Page 116 of 188 Page 116 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
