Skip the article text
XLIX Пан староста в своїй канцелярії занятий був якоюсь живою розмовою з графом Кшивотульським , коли комісар вніс одержане власне з пошти подання і поклав його на столі перед старостою . — Се що таке ? — мовив пан староста , розгортаючи пакет і зупиняючись очима на « рубрум - і » , написанім руським письмом . Комісар усміхнувся значучо , але мовчав . Пан староста , очевидно , немудрий з рубрума , розгорнув аркуш канцелярійного паперу , де було написане подання , і знов з виразом безпомічності почав блукати по письмі . Він не вмів читати по - руськи . — Що се таке ? — запитав він комісара . — Я не вмію розбирати сеї монгольщини . — Подання від адвоката Рафаловича . — Чого він хоче ? — Завідомляє староство , що слідуючого тижня в вівторок скликає віче до міста . — Що , що , що таке ? — Віче , публічне зібрання . — Сюди ? До нашого міста ? — А так . І з ось яким порядком дневним . Комісар , акцентуючи по - польськи руські слова , відчитав відповідний уступ із подання . — Що се вони , подуріли , чи що ? Чого їм треба ? — мовив староста , впадаючи в гнів . — У поданню не сказано нічого більше , — пояснив комісар . — Дарують пан староста , що вмішаюся в урядову розмову , — відізвався граф Кшивотульський . — Але там , здається , на другім місці поставлені « справи повітові » . Догадуюся потроха , про що там буде мова . — Про що ж таке ? — Про реформу каси … По повіті скрізь про неї говорять , то й не диво буде , коли наші домашні демагоги візьмуть сю справу як привід до своєї агітації . Я остерігав нашого коханого маршалка , що воно готово наробити квасу . — Але коли так , то я ніяк не можу позволити на се віче . Обговорювання сеї справи може викликати ще більше роздразнення , довести до непорядків . — Розуміється , пану старості се ліпше знати , — мовив спокійно Кшивотульський . — Але я б на місці пана старости поступив інакше . — А то як ? — Я позволив би на віче . Нехай люди виговоряться , то їм буде лекше . Можна би й вияснити їм справу … — Не поможе вияснювання , — з заклопотанням у голосі мовив староста . — Справа реформи тої каси дуже непопулярна . — Чи пану старості так дуже залежить на тім , щоб каса була зреформована справді так , як того хоче пан маршалок ? — закинув з лукавою байдужністю граф . Пана старосту вкололи чогось ті слова так , немовби він голим тілом сів на в'язанку кропиви . Він витріщив залякані очі на Кшивотульського , боячися з його боку якогось удару . А потім говорив сквапливо : — Мені ? А Боже мій , я в тій справі зовсім не інтересований . Мені тілько ходить о спокій у повіті . — Власне є рація позволити на се віче . Бо коли непопулярна реформа буде ухвалена , а люди не будуть мати нагоди виговоритися , то може прийти до гірших непорядків . А коли віче , порушуючи сю справу , викличе в повіті рух і протести против реформи і спинить її переведення , то й се не біда , бо , по моїй думці , реформа непотрібна і для інтересів селян шкідлива . — Так пан граф думають ? — якимсь пісним голосом мовив староста . — Так . — Га , в такім разі … Він дипломатично не докінчив речення і перекинув розмову на іншу тему . Ще того самого дня в канцелярії п . старости явився й пан маршалок Брикальський . Він , як і всі видніші шляхтичі в повіті , мав звичай кождого разу , коли був у місті , зайти хоч на пару мінут до староства , щоб поінформуватися про стан і напрям внутрішньої політики , або , як говорилося в товариськім жаргоні , понюхати , який вітер віє . Староста зустрів маршалка коло дверей канцелярії і живо простягнув йому обі руки .
Back Page 133 of 188 Page 133 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
