Skip the article text
LX В своїй канцелярії пан староста застав маршалка Брикальського . — Ну , що ж ? Заборонено віче ? — запитав сей зараз по першім привітанню . — Заборонено , але тілько наполовину . — Як то наполовину ? — Так , що забралося з одного місця , а має відбутися в другім . — Хіба ж се так може бути ? Староста пояснив маршалкові підступ , на який узяв його бурмістр . — От диво ! — аж скрикнув пан маршалок . — Я би по нім ніколи не надіявся . — Хлопсько - жидівська конспірація , пане маршалку ! — мовив напівжартливо староста . — І пан староста не мають способу розбити сю конспірацію ? — Що ж я зроблю ? На бурмістрове зібрання поїхав комісар . Ми думали , що се буде зібрання з самих жидів , і для того я не дав йому ніяких спеціальних інструкцій . — Але ж через присутність хлопів характер зібрання зміниться . Причина до розв'язання . — Ні , пане маршалку . Віче заповіджено як публічне . Значить , кождий має право прийти . — Ну , то ужиє собі там пан Рафалович ! Ах , ad vocem ! Чули пан староста , які галантні авантюри мав той пан Рафалович сеї ночі ? — Ні , не чув нічого . — О , цікаві історії ! І пан маршалок розповів з власними прибільшеннями історію про нічний напад Стальського на Рафаловичеве помешкання , розуміється , ставлячи справу так , що уведення Рафаловичем жінки Стальського являлося безсумнівним фактом . — Бійтеся Бога ! — скрикував раз по разу староста під час сього оповідання . — Але відки ж пан маршалок знають се ? — Власне оповів мені один із свідків сеї авантюри . Зрештою по місті скрізь говорять про неї голосно . В тій хвилі ввійшов возний і подав старості якесь письмо . Сей перебіг його очима і аж підскочив з дива . — Представте собі , пане маршалку : донесення від поліції ! Стальського найшли нині рано вбитого в його помешканню . Його жінка щезла безслідно . — От і бачите ! Се він ! Се його рука . Коли не сам , то хтось із його намови . — Ах ! Се показує нам справу в новім світлі ! — мовив староста , тручи себе долонею по чолі , мов бажаючи видобути відтам те нове світло . — Я би радив зараз на вічу , з - посеред хлопів , арештувати сього панича . Се раз назавсіди заріже його в їх очах , зробить його неможливим , — мовив рішучо маршалок . — Розуміється , розуміється ! Тілько на власну руку я не можу сього зробити . — Суд недалеко , — мовив маршалок . Він чув себе в тій хвилі премудрим стратегом , що видає накази й інструкції , від яких залежить закінчення великої битви . Не гаючись , вони вибігли оба зо старостою і подались просто до президента суду . А на Вигоді тимчасом розпочалося віче в дуже піднесенім , навіть веселім настрою . Жидів зібралося дуже небогато ; се знав бурмістр дуже добре наперед , що в торговий день кождому жидові сто раз важніше діло , торг , ніж якась там повітова організація . Та й ті жиди , що зійшлися з цікавості , уступили набік і згубилися в юрбі , коли величезний заїзд наповнили селяни , що густими лавами надтягли з міста під проводом бурмістра і Рафаловича . Комісар від староства ждав уже і широко витріщив очі , побачивши такий склад « жидівського » віча . Він пробував супротивлятися , але бурмістр вияснив йому , що не має причини до протесту , що ані характер , ані порядок дневний віча через се не зміняться . Комісар , не маючи на сей випадок ніякої виразної інструкції від старости і не хотячи задиратися з бурмістром , успокоївся і постановив ждати , що буде далі .
Back Page 179 of 188 Page 179 of 188 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
