Skip the article text
II . Еней у Дідони Еней проспався , зібрав своїх голодранців , і вони знову попливли . Пливли , пливли , аж поки море йому не обридло , а потім нарешті пристали до берега , і Еней пішов шукати , де можна щось поїсти . Так він прийшов до міста Карфагена . У цьому місті жила цариця Дідона . Вона була розумна , весела , працьовита і гарна , але , на жаль , удова . Дідона саме гуляла по місту , коли побачила троянців . — А звідки це такі голодранці ? — спитала вона . — Може , ви чумаки і везете рибу з Дону ? Чи ви просто бурлаки ? Троянці впали їй у ноги і розповіли про свою біду : греки дали їм прочухана , і тепер вони волочаться по світу без грошей , без одягу і без хліба . Дідона аж заплакала . — Ох , якби я побачила вашого Енея , — сказала вона , — то в мене був би справжній Великдень ! — Ось я , ось ! — вигукнув Еней , наче впав із неба . Дідона з Енеєм обнялися і пішли до палацу . Там почався такий бенкет , якого троянці ще не бачили . На столі стояли свиняча голова з хроном , локшина , індик із підливою , куліш , каша , лемішка і медовий шулик із маком . Пили сливянку , мед , пиво , брагу і калганівку . Грали бандура , сопілка і скрипка , а дівчата танцювали в червоних чоботях . Еней розійшовся , як молодий жеребець , і пішов у танець із Дідониною сестрою Ганною , і під ними аж підківки дзвеніли . Потім усі пили варенуху , а ввечері п’яні полягали хто де впав : хто в хаті , хто в хліві , а хто під стогом . Самого Енея довелося вести до печі під руки , бо ноги його вже не слухали . Так минав день за днем . Щоранку Дідона пила сирівець від похмілля , а потім знову наряджалася і ставила гостям на стіл усе найкраще . Вона дала Енеєві штани , чоботи , сорочку і шапку свого покійного чоловіка . Троянці ходили на вечорниці , грали в карти і в жмурки і забули , куди їм треба плисти . Еней прожив у Карфагені майже два роки . Але одного дня Зевс випадково глянув з Олімпу на землю і страшенно розсердився . — Що це таке ? — закричав він так , що весь світ задрижав . — Еней залип у Карфагені , як муха в патоці ! Покличте мені Меркурія ! Прибіг Меркурій , весь мокрий від поспіху , з сумкою сухарів за плечима . Зевс звелів йому негайно летіти в Карфаген , і Меркурій запріг коней у візок і за хвилину вже стояв у хаті , де Еней лежав після бані . — А що ти тут робиш ? Сивуху п’єш ? — гаркнув він . — Зевс наказує тобі негайно вирушати ! Ще трохи посидиш , то він із тебе олію видавить ! Еней підібгав хвоста , як собака , зібрав троянців і звелів їм тихо готувати човни . Сам він хотів утекти вночі , коли Дідона засне , навіть не попрощавшись . Але Дідона все зрозуміла і тільки вдавала , що спить , а коли Еней пішов до дверей , схопила його за чуба . — Стій , вражий сину ! — закричала вона . — Так ти мені дякуєш за хліб і сіль ? Згадай , який ти до мене прийшов : без сорочки , у дірявих штанях , і в кишені в тебе було так порожньо , що аж гуло ! Вона лаяла його всіма словами , які тільки знала . Еней задкував , задкував , а потім вискочив за поріг і побіг до моря так швидко , що навіть не оглянувся . Троянці відпливли ще до світанку . Дідона цілий день не їла , не пила , тільки плакала і кричала . Уночі вона вийшла на город , де лежав сухий очерет на зиму , і розпалила велике вогнище . Енея вона так любила , що від горя сама кинулася у вогонь .
Back Page 2 of 9 Page 2 of 9 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
