Skip the article text
— Ми не раби , боярине , — відповів Максим . — Учора ти був слугою князя , а сьогодні став слугою хана . Сила хана може нас убити , але рабами нас не зробить ! — Беріть їх ! — закричав боярин монголам . — Тільки цього хлопця не вбивайте , бо він мені потрібен живий ! Хлопці билися хоробро і двічі відбили монголів від двору . Але ворогів було дуже багато , і скоро вони підійшли до стін і почали класти вогонь . — Браття , нам , мабуть , доведеться загинути , — сказав Максим . — То краще загинути в бою , тому вдаримо на них усі разом ! Вони кинулися на ворогів і прорвали їхній ряд . Монголи побігли , а хлопці погналися за ними до лісу . Але Тугар хитро послав частину воїнів наперед , щоб зустріти їх . Біля початку дороги на Тухлю був глибокий кам’яний яр , і хлопці скочили вниз . Але там їх уже чекали монголи , і спереду , і ззаду , тому почалася страшна битва . Один за одним падали хлопці з Тухлі , і нарешті Максим залишився сам . Він бився , як лев , але хтось схопив його ззаду за горло і кинув на землю . Над ним нахилилося червоне від гніву обличчя Тугара . — Ну що , мужику , бачиш , я дотримав слова ? Закуйте його в ланцюги ! — Хоч я і в ланцюгах , я вільний , — сказав Максим . — У мене ланцюги на руках , а в тебе на душі . Потім Максим сидів на камені , закутий у важкі ланцюги , а навколо лежали мертві товариші . Сонце світило ясно , ніби нічого не сталося . VIII . Мирослава в Тухлі Тієї ночі Захарові снився дивний сон , ніби святий камінь Сторож нахилився і впав просто на нього . Удень прибігли пастухи і розповіли про бій біля дому боярина . Люди подумали , що всі хлопці загинули , і Захар тихо заплакав . — Мій Максим загинув за своє село , — сказав він . — Він помер славно . Громада зібралася біля проходу , і молоді хотіли битися з монголами перед селом . Але Захар сказав : — Мало просто відбити ворога , бо тоді він піде палити інші села . Ворога треба знищити ! Старі люди не вірили , що це можливо . Але тут прийшла допомога : три загони сміливих хлопців із сусідніх гірських сіл . А потім з лісу на коні примчала дівчина , і це була Мирослава . Люди зустріли її холодно , але вона підійшла просто до Захара . — Батьку , твій син живий , — сказала вона . — Він у полоні в монголів , і я бачила його і говорила з ним . — Мій син живий ! — Захар не міг повірити . — Мій батько зрадив свій край і пішов служити монголам , тому тепер у мене немає батька . Максим просив тебе прийняти мене за доньку і передав пораду . Не зупиняйте монголів перед проходом , а пустіть їх у долину і закрийте всі виходи . Тут ви переможете їх або ніде ! Захар обняв дівчину . — Тепер я бачу , що ти справжня донька Беркута ! Громада швидко погодилася . Люди забрали з хат хліб , одяг і худобу і пішли в ліс , а хлопці з сусідніх сіл завалили камінням дорогу біля водоспаду . Увечері в порожню долину зайшли монголи . Попереду їхав на білому коні Бурунда , а поруч Тугар Вовк . Монголи шукали людей , але хати були порожні , і тоді вони кинулися до дороги біля водоспаду . Згори на них полетіло каміння , а саму дорогу закривали великі камені . Бурунда розлютився . — Це ти завів нас у пастку , собако ! — закричав він на Тугара . Тугар мовчки проковтнув цю образу , бо тепер він уперше зрозумів , що став для монголів не другом , а рабом . Уночі монголи спалили все село , і стару липу , і хату Беркутів . Максим сидів посеред вулиці в ланцюгах і бачив , як горить його рідний дім . Від болю і диму він упав на землю без пам’яті .
Back Page 6 of 9 Page 6 of 9 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
