Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Два описи косівської кераміки
Традицію косівської мальованої кераміки внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО 2019 року. Вона сформувалася у вісімнадцятому столітті, а її розквіт припав на середину дев’ятнадцятого. До виробів належать посуд, обрядові предмети, іграшки та кахлі. Їх використовують у повсякденному житті, тому практична функція тут поєднана з художньою цінністю.
Робота починається з місцевої сірої глини. Сформований виріб покривають білою глиною кремової консистенції, а після висихання прокреслюють контур металевим інструментом. Після першого випалу додають фарби на основі оксидів металів. Традиційне забарвлення спирається на зелені, жовті й коричневі тони; іноді майстри додають трохи кобальту, не відмовляючись від звичної палітри. Під час випалу зелена фарба розтікається й утворює акварельний ефект, який називають «сльозами».
Перший опис створено для відвідувача виставки. Це авторський текст, а не музейна етикетка: «Косівську кераміку легко впізнати за зеленими, жовтими й коричневими барвами та фігуративними сюжетами. На