Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Міст Патона у двох записах одного спогаду
Нижче два авторські тексти, створені для цього читання. Пані Ніна, киянка, яка згадує 1953 рік, вигадана, як і її спогади, а відомості про міст звірено з матеріалами Інституту електрозварювання імені Є. О. Патона. Перший текст передає її усну розповідь, другий є пізнішим підсумком упорядника.
Розповідь пані Ніни. Того літа ми з татом щонеділі ходили на берег дивитися на міст. Тато працював на заводі й казав, що цей міст не клепають, а зварюють, увесь, від початку до кінця. Я тоді не розуміла, що це означає, але щоразу питала, чи можна вже по ньому пройти. Ми стояли на схилі, тато показував, де сходяться нові секції, а я рахувала машини, що підвозили метал. Удома мама питала, що ми бачили, і я відповідала одне й те саме: міст росте. Іноді нам здавалося, що за тиждень нічого не змінилося, і тоді тато сміявся й казав, що зварювальники працюють навіть уночі.