Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Пісні, яким не потрібна сцена
У 2016 році, на одинадцятій сесії Міжурядового комітету, козацькі пісні Дніпропетровщини внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони. Назва списку говорить сама за себе: до нього потрапляють традиції, чиє майбутнє під загрозою. Щоб зрозуміти, що саме тут треба берегти, варто придивитися до того, як ці пісні звучать і для кого їх співають.
За описом ЮНЕСКО, ці пісні співають громади Дніпропетровщини. Вони розповідають про трагедію війни, але також про особисті стосунки козаків. У номінації традицію пов'язано з трьома гуртами: «Криниця», «Богуславочка» і «Першоцвіт».
Спів, за тим самим описом, має чіткий лад. Починає його той, хто знає всі слова пісні. Слідом вступає другий співак, вищим голосом, а за ним решта гурту, середніми й нижчими голосами. Якщо чоловіків у гурті немає, їхні партії беруть на себе жінки, знижуючи голос.
На сторінці елемента ЮНЕСКО відносить його