Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Червоне на білому: розмова з ткалею та нарис
Кролевець на Сумщині здавна знають завдяки червоно-білим рушникам. Про це ремесло ми розпитали пані Галину, ткалю з Кролевця, а потім переписали розмову як зв'язний нарис.
Журналістка: Пані Галино, з чого починається кролевецький рушник?
Галина: Та з верстата, звісно! Простий тут не годиться, потрібен багаторемізний, щонайменше на чотири ремізки. Ми ж не просто ткемо, ми візерунок руками перебираємо. Ручний перебір, здебільшого однобічний, а разом із ним ремізно-човникове ткацтво.
Журналістка: А нитки які?
Галина: Бавовняні, червоні й білі. Колись, ще до сімдесятих років дев'ятнадцятого століття, брали й лляне прядиво. Його вибілювали, а тоді фарбували в червоне натуральними барвниками.
Журналістка: Що ж ви зображуєте на рушнику?
Галина: Ой, багато чого! Головне в нас дерево-квітка. А ще ромби, трикутники, що сходяться вершинами, «сухарики», восьмикінцеві розетки, птахи: качечки, голуби, півні, павичі. Усе геометричне, стилізоване.