Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Перша «Енеїда» без відома автора
Рецензію на перше видання «Енеїди» варто почати з обкладинки: «Малороссійская Енеида в трех частях». Книжка вийшла 1798 року в Санкт-Петербурзі, і на ній зазначено «Иждивением М. Парпуры», тобто коштом Максима Парпури. Описую видання за статтею Луїзи Ільницької 2016 року, яка вивчала три примірники зі львівських бібліотек. Серед власників примірників, що збереглися, пише дослідниця, були відомі вчені XIX століття, представники вищого духовенства й навіть члени царської родини.
Для книжки, від якої, за словами Ільницької, відлічують нову українську літературу, вона виглядає скромно: три частини з окремими титульними аркушами, присвята «Любителям малороссийского слова усерднейше посвящается» і наприкінці словник «Собрание малороссійских слов», де, як сказано в заголовку, зібрано слова з «Енеїди» та ще чимало інших. Дослідники, пише авторка, вважають головним редактором і автором словника Йосифа Каменецького, другого видавця, чиє ім'я на книжці не вказано. Саму поему Котляревський почав писати 1794 року