Нації та нарація: конструювання національного образу в українській культурній публіцистиці
Read this article out loud
Start the microphone and read at your own pace. Words light up as you go, and nothing stops you when one comes out wrong.
Your audio never reaches MovaReader: your browser is what recognises it. Privacy Policy
Sign in to keep this session in your reading history.
Нації та нарація: конструювання національного образу в українській культурній публіцистиці
Нація — це не природний факт, а культурний конструкт. Це положення, що сформулював Бенедикт Андерсон у своїй знаменитій праці «Уявні спільноти» (1983), є вихідним пунктом для аналізу будь-якого національного дискурсу, включно з українським. Нація існує постільки, поскільки її члени уявляють себе частиною спільної спільноти — навіть ніколи не зустрічаючись один з одним. Механізм цього уявлення — нарація: оповіді, що розповідаються про «нас», нашу спільну історію, наш характер, наш виняткове призначення.
Публіцистика — один із найважливіших інструментів виробництва таких нарацій. Вона поєднує аналіз і переконання, факт і риторику, академічний аргумент і популярний жест. Культурна публіцистика — особлива її форма, що оперує символічним капіталом культури: мистецтвом, літературою, мовою, традицією — для артикуляції уявлень про «нас» як спільноту.
В українській традиції культурна публіцистика має особливе значення, бо виникла в умовах, де нація існувала без держави. Без власної держави, без
