Skip the article text
У маленькому старовинному містечку , яке знаходилося між високими горами та глибоким озером , жив старий годинникар на ім'я пан Тарас . Його майстерня була найцікавішим місцем у всьому місті , адже там постійно щось цокало , дзвеніло та ритмічно стукало . Полиці були заставлені сотнями різних годинників : від величезних підлогових з важкими маятниками до крихітних кишенькових , які поміщалися на долоні . Пан Тарас знав історію кожного механізму і міг годинами розповідати про те , як правильно доглядати за цими тендітними речами . Місцеві жителі поважали його за майстерність та мудрість , хоча дехто вважав його трохи дивним . Кожного дня після школи до майстерні приходив дванадцятирічний хлопчик Марко . Він був дуже допитливим і мріяв коли - небудь навчитися створювати такі ж складні механізми , як його вчитель . Пан Тарас дозволяв йому спостерігати за роботою , але завжди повторював одне суворе правило . Він казав , що час — це найцінніший скарб , який ми маємо , і з ним не можна гратися . Марко уважно слухав , хоча не завжди до кінця розумів , що саме мав на увазі старий майстер , адже для нього час тягнувся дуже повільно , особливо під час нудних уроків математики чи граматики . Одного дощового вівторка пан Тарас мусив терміново поїхати до сусіднього міста . Йому потрібно було забрати рідкісні деталі для дуже особливого замовлення , яке він виконував для міського музею . Він залишив Марка головним у майстерні , доручивши йому лише прибирати пил і категорично заборонивши чіпати будь - які незавершені механізми на робочих столах . Хлопчик був надзвичайно гордий цією відповідальністю і щиро пообіцяв , що все буде в ідеальному порядку . Коли масивні дубові двері за майстром зачинилися , Марко взяв м'яку ганчірку і почав обережно протирати скляні вітрини , насолоджуючись тихим , заспокійливим цоканням сотень годинників , які оточували його з усіх боків . Раптом його увагу привернула маленька дерев'яна скринька , яка стояла на найвищій полиці в найтемнішому кутку кімнати . Вона була вкрита товстим шаром пилу і виглядала так , ніби її не торкалися багато років . Марко ніколи раніше її не бачив , хоча думав , що знає кожну річ у цій майстерні напам'ять . Цікавість виявилася набагато сильнішою за дану вчителю обіцянку , і хлопчик підставив старий дерев'яний стілець , щоб дістати таємничу річ . Коли він обережно відкрив скриньку , всередині виявився дивний кишеньковий годинник . Він був зроблений з незвичайного металу , який світився м'яким блакитним світлом , а на його циферблаті замість звичних цифр постійно рухалися химерні символи . Марко обережно взяв годинник у руки і відчув , як він злегка вібрує , ніби має власне маленьке серцебиття . На задній кришці була розташована маленька золота кнопка , яка так і манила її натиснути . Незважаючи на всі суворі попередження пана Тараса про те , що не можна торкатися невідомих механізмів , хлопчик просто не зміг стриматися . Він затамував подих і легенько натиснув на неї своїм вказівним пальцем . Тієї ж миті вся кімната наповнилася неймовірно яскравим блакитним спалахом , а звичне цокання годинників раптом стало надзвичайно швидким , зливаючись в один суцільний і дуже гучний гул . Коли Марко нарешті зміг розплющити очі після яскравого світла , він не міг повірити тому , що бачив навколо . Пилинки , які він щойно підняв у повітря своєю ганчіркою , завмерли на місці , ніби хтось намалював їх у просторі . Краплі осіннього дощу за вікном зупинилися прямо в польоті , утворюючи красиву прозору завісу . Навіть набридлива муха , яка до цього постійно літала біля настільної лампи , зависла в повітрі абсолютно нерухомо . Хлопчик злякано і водночас із захопленням зрозумів , що він якимось дивовижним чином зупинив час у всьому місті , і тепер тільки він один міг вільно рухатися .
Back Page 1 of 3 Page 1 of 3 Next Keep reading with translations Create a free account: 7 days of Pro, then 20 word translations a day or a paid plan.
